http://territoryterror.org.ua/uk/museum
Ідея створення у Львові музею виникла внаслідок осмислення складного історичного спадку внаслідок пережитого під час та після Другої світової війни і розпаду Радянського Союзу. Музей «Територія Терору» було відкрито на місці, де колись розташовувалась «пересильна тюрма № 25», а перед тим «львівське ґетто». Місія співробітників музею – опрацювання, збереження та передача досвіду про тоталітарне минуле; пояснення механізмів функціонування тоталітарних ідеологій для розвитку історичної свідомості суспільства. Музей провадить системну роботу над вивченням, дослідженням, збереженням історичних документів та записом усних свідчень. На основі зібраного матеріалу у достовірний та творчий спосіб, працівники «Території Терору» створюють науково-популярні матеріали, серед яких документальні фільми, виставки, інформаційні буклети.
 |
 |
Світлини інтер’єру музейного комплексу
Основні напрямки діяльності музею:
Наукова робота:
Освітня і виховна робота:
Експозиційно-виставкова робота:
Міжнародна діяльність:
Проекти музею:
Кіноархів музею
Кінодокументи у зібраннях музею підібрані за тематико-хронологічним принципом. Домінуючою темою цих матеріалів є утвердження і діяльність окупаційної адміністрації в Україні, її карально-репресивної системи. У кадрах кінохроніки зафіксовано унікальні історичні події, явища, процеси, які визначили постколоніальний і посттоталітарний стан сучасного українського суспільства. Кіноархів передає динаміку подій та явищ, забезпечує дослідника деталями, яких він не може почерпнути з будь-яких інших джерел.
Відеоархів музею
У відеотеці «Території Терору» зберігаються записи свідчень очевидців про діяльність окупаційних режимів на Західній Україні. Відеоматеріали є складовою проекту «Жива історія» і розкривають багато аспектів життя та побуту людей в умовах панування тоталітарних режимів. Збірка свідчень є власністю Музею і містить понад 200 год. записів на цифрових носіях. Свідчення фіксуються і розшифровуються без літературної обробки зі збереженням стилістичних особливостей і лексики автора для підвищення ступеню документальності матеріалу. Численні інтерв’ю дають змогу почути історію з перших вуст. Суб’єктивність усних свідчень компенсується значним об’ємом достовірної інформації. Отримані свідчення є унікальним джерелом історичної інформації і відображають цілісну картину минулого.
Опис одиниці збереження відеоархіву музею
Документалістика
На основі записаних інтерв’ю координатори створюють документальні фільми, основою яких є відеоматеріали проекту «Жива історія». У вересні 2010 р. у прокат вийшов документальний ігровий фільм «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939–1941» про події на Західній Україні перед початком Другої світової війни. Документальні фільми показують в школах та інших навчальних закладах міста. Автори проекту планують випускати такі фільми про кожен історичний період щороку або раз на два роки.
 |
 |
Очевидці
Свідчення очевидців відтворюють важливі події історії ХХ століття. Біографії людей, їхні фрагменти спогадів та світлини зібрані на основі опрацьованих дослідниками інтерв’ю з проекту «Жива історія». Очевидці згадують про особливості свого життя у часи діяльності окупаційної адміністрації, карально-репресивних органів, розповідають про воєнно-політичні, соціально-економічні та культурні події.
Проведення альтернативних уроків історії ХХ століття, під час яких школярі та студенти мають змогу переглянути документальні фільми у кінотеатрах міста чи в конференц-залах своїх навчальних закладів. Під час «Уроку пам’яті» молоді люди спілкуються зі свідками та учасниками тогочасних подій (колишніми політв’язнями, ветеранами визвольних змагань), а також з авторами фільмів.
Роздаткові матеріали «Уроку пам’яті» |
Проведення «Уроку пам’яті» серед учнів львівських шкіл |
Жива історія
Збір спогадів очевидців та постраждалих внаслідок діяльності тоталітарних режимів. Після нагромадження та опрацювання інформації (розшифрування інтерв’ю, оцифрування відео, сканування фото та документів з приватних архівів, створення резервних копій) матеріали поповнюють мультимедійний архів. Схожі до «Живої історії» ініціативи в Україні були й раніше, проте запис інтерв’ю проводився на диктофон або як довільний переказ – на папері. Високий технічний рівень проекту дає можливість записувати інтерв’ю на відео і використовувати зібраний матеріал для створення інтерактивних експозицій Музею. Частину напрацьованих під час реалізації проекту матеріалів використали для створення документального фільму «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939–1941» (Львів, 2010).
Запис інтерв’ю Андрієм Шиманським з Теклею Тихан |
Запис інтерв’ю Андрієм Шиманським з Стефанією Гураль-Лісною |
Діалоги в музеї
Проект передбачає впровадження методів роботи з діалогами у діяльність музею, зокрема у контексті історії та спогадів. Це дасть можливість для відвідувачів переосмислити тоталітарне минуле і змінити свою історичну свідомість. Діалог «Спогади про тоталітарне минуле: зустріч молоді та політв’язнів» відбувся 23 листопада 2015 р. між студентами з різних міст України та політв’язнями: Іриною Шуль (1918 р.н.), Онуфрієм Дудок (1924 р. н.), Ганною Іваницькою (1925 р. н.), Степаном Горечий (1929 р. н.), Ярославою Мельничук (1929 р. н.), які відбували покарання у виправно-трудових таборах ГУЛАГу чи нацистських концтаборах.
Пам’ять Нації / Paměť národa
Проект започаткований чеськими організаціями, зокрема: товариством «Пост Беллюм», Чеським радіо, Інститутом дослідження тоталітарних режимів. Організації, що займаються дослідженнями з усної історії, оприлюднюють біографії та спогади очевидців. У такий спосіб результати досліджень стають доступними для європейської спільноти. У рамках проекту учасники проводять семінари, під час яких обмінюються здобутим досвідом, обговорюють методологію та процес розміщення опрацьованих матеріалів в архіві «Пам’яті Нації». Колекції спогадів свідків тоталітарних режимів розміщено на міжнародному інтернет-порталі www.memoryofnation.eu.
Співробітники Музею:
Ольга Гончар, директорка музею
Тарас Чолій, координатор проектів, екс-директор музею
Людмила Левченюк, координаторка проектів
Андрій Шиманський, координатор проектів
