http://territoryterror.org.ua/uk/museum
Ідея створення у Львові музею виникла внаслідок осмислення складного історичного спадку внаслідок пережитого під час та після Другої світової війни і розпаду Радянського Союзу. Музей «Територія Терору» було відкрито на місці, де колись розташовувалась «пересильна тюрма № 25», а перед тим «львівське ґетто». Місія співробітників музею – опрацювання, збереження та передача досвіду про тоталітарне минуле; пояснення механізмів функціонування тоталітарних ідеологій для розвитку історичної свідомості суспільства. Музей провадить системну роботу над вивченням, дослідженням, збереженням історичних документів та записом усних свідчень. На основі зібраного матеріалу у достовірний та творчий спосіб, працівники «Території Терору» створюють науково-популярні матеріали, серед яких документальні фільми, виставки, інформаційні буклети.
![]() |
![]() |
Світлини інтер’єру музейного комплексу
Основні напрямки діяльності музею:
Наукова робота:
Освітня і виховна робота:
Експозиційно-виставкова робота:
Міжнародна діяльність:
Проекти музею:
Кіноархів музею
Кінодокументи у зібраннях музею підібрані за тематико-хронологічним принципом. Домінуючою темою цих матеріалів є утвердження і діяльність окупаційної адміністрації в Україні, її карально-репресивної системи. У кадрах кінохроніки зафіксовано унікальні історичні події, явища, процеси, які визначили постколоніальний і посттоталітарний стан сучасного українського суспільства. Кіноархів передає динаміку подій та явищ, забезпечує дослідника деталями, яких він не може почерпнути з будь-яких інших джерел.
Відеоархів музею
У відеотеці «Території Терору» зберігаються записи свідчень очевидців про діяльність окупаційних режимів на Західній Україні. Відеоматеріали є складовою проекту «Жива історія» і розкривають багато аспектів життя та побуту людей в умовах панування тоталітарних режимів. Збірка свідчень є власністю Музею і містить понад 200 год. записів на цифрових носіях. Свідчення фіксуються і розшифровуються без літературної обробки зі збереженням стилістичних особливостей і лексики автора для підвищення ступеню документальності матеріалу. Численні інтерв’ю дають змогу почути історію з перших вуст. Суб’єктивність усних свідчень компенсується значним об’ємом достовірної інформації. Отримані свідчення є унікальним джерелом історичної інформації і відображають цілісну картину минулого.
Опис одиниці збереження відеоархіву музею
Документалістика
На основі записаних інтерв’ю координатори створюють документальні фільми, основою яких є відеоматеріали проекту «Жива історія». У вересні 2010 р. у прокат вийшов документальний ігровий фільм «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939–1941» про події на Західній Україні перед початком Другої світової війни. Документальні фільми показують в школах та інших навчальних закладах міста. Автори проекту планують випускати такі фільми про кожен історичний період щороку або раз на два роки.
![]() |
![]() |
Очевидці
Свідчення очевидців відтворюють важливі події історії ХХ століття. Біографії людей, їхні фрагменти спогадів та світлини зібрані на основі опрацьованих дослідниками інтерв’ю з проекту «Жива історія». Очевидці згадують про особливості свого життя у часи діяльності окупаційної адміністрації, карально-репресивних органів, розповідають про воєнно-політичні, соціально-економічні та культурні події.
Проведення альтернативних уроків історії ХХ століття, під час яких школярі та студенти мають змогу переглянути документальні фільми у кінотеатрах міста чи в конференц-залах своїх навчальних закладів. Під час «Уроку пам’яті» молоді люди спілкуються зі свідками та учасниками тогочасних подій (колишніми політв’язнями, ветеранами визвольних змагань), а також з авторами фільмів.
![]() Роздаткові матеріали «Уроку пам’яті» |
![]() Проведення «Уроку пам’яті» серед учнів львівських шкіл |
Жива історія
Збір спогадів очевидців та постраждалих внаслідок діяльності тоталітарних режимів. Після нагромадження та опрацювання інформації (розшифрування інтерв’ю, оцифрування відео, сканування фото та документів з приватних архівів, створення резервних копій) матеріали поповнюють мультимедійний архів. Схожі до «Живої історії» ініціативи в Україні були й раніше, проте запис інтерв’ю проводився на диктофон або як довільний переказ – на папері. Високий технічний рівень проекту дає можливість записувати інтерв’ю на відео і використовувати зібраний матеріал для створення інтерактивних експозицій Музею. Частину напрацьованих під час реалізації проекту матеріалів використали для створення документального фільму «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939–1941» (Львів, 2010).
![]() Запис інтерв’ю Андрієм Шиманським з Теклею Тихан |
![]() Запис інтерв’ю Андрієм Шиманським з Стефанією Гураль-Лісною |
Діалоги в музеї
Проект передбачає впровадження методів роботи з діалогами у діяльність музею, зокрема у контексті історії та спогадів. Це дасть можливість для відвідувачів переосмислити тоталітарне минуле і змінити свою історичну свідомість. Діалог «Спогади про тоталітарне минуле: зустріч молоді та політв’язнів» відбувся 23 листопада 2015 р. між студентами з різних міст України та політв’язнями: Іриною Шуль (1918 р.н.), Онуфрієм Дудок (1924 р. н.), Ганною Іваницькою (1925 р. н.), Степаном Горечий (1929 р. н.), Ярославою Мельничук (1929 р. н.), які відбували покарання у виправно-трудових таборах ГУЛАГу чи нацистських концтаборах.
Пам’ять Нації / Paměť národa
Проект започаткований чеськими організаціями, зокрема: товариством «Пост Беллюм», Чеським радіо, Інститутом дослідження тоталітарних режимів. Організації, що займаються дослідженнями з усної історії, оприлюднюють біографії та спогади очевидців. У такий спосіб результати досліджень стають доступними для європейської спільноти. У рамках проекту учасники проводять семінари, під час яких обмінюються здобутим досвідом, обговорюють методологію та процес розміщення опрацьованих матеріалів в архіві «Пам’яті Нації». Колекції спогадів свідків тоталітарних режимів розміщено на міжнародному інтернет-порталі www.memoryofnation.eu.
Співробітники Музею:
Ольга Гончар, директорка музею
Тарас Чолій, координатор проектів, екс-директор музею
Людмила Левченюк, координаторка проектів
Андрій Шиманський, координатор проектів