Навчальна лабораторія «Центр усної історії» на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка функціонує з 2011 року. Ідея створення Центру виникла після введення до навчального плану магістерської програми історичного факультету нормативного курсу «Усна історія: теорія і практика», який читав доцент кафедри новітньої історії України, кандидат історичних наук Микола Боровик, а зараз продовжує викладати доцент кафедри новітньої історії України, кандидат історичних наук Тетяна Пастушенко. При Центрі усної історії функціонує архів аудіо- та відеодокументів, в якому зберігаються джерела усної історії, створені в ході зібрання студентами та співробітниками лабораторії свідчень за програмами поглиблених інтерв’ю.
 |
 |
Світлини з презентації роботи Центру
На даний час фонди архіву містять близько 800 архівних справ. Документи, що зберігаються в архіві Центру, використовуються в навчальному процесі, з ними також ознайомлюються дослідники. Близько 700 осіб працювали з усними свідченнями, впорядкованими у колекціях матеріалів Центру. Документи усної історії стали одним із джерел до написання чотирьох дисертаційних досліджень. Також до архіву приймаються на зберігання інтерв’ю, створені в ході дослідницьких проектів інших авторів.
 |
 |
 |
Світлини з архіву Центру усної історії
Основні проекти Центру усної історії:
«Україна в роки Другої світової війни: повсякденний досвід виживання». Проект розпочато в 2010 році, він налічує більш ніж 360 одиниць інтерв’ю, записаних у різних регіонах України. Спершу задум проекту полягав у пошуку додаткових джерел для вивчення воєнного повсякдення в Україні. З часом фокус інтересу усних істориків змістився в напрямку дослідження історичної пам’яті про ту війну. Склад опитаних свідків тих подій досить різноманітний, адже критерієм відбору респондентів стала наявність особистого досвіду життя під час війни на теренах сучасної України і вік оповідачів (інтерв’юерам рекомендувалось шукати осіб не молодших 1938 р.н.), а не їх приналежність до окремих категорій, як от – учасники бойових дій, в’язні концтаборів, остарбайтери тощо. (детальніша інформація про реалізацію проекту тут)
 |
 |
 |
Світлини з колекції «Україна в роки Другої світової війни: повсякденний досвід виживання»
«Радянська повсякденна культура 1970-х – першої половини 1980-х рр.: формування радянського способу життя». Цей проект розпочато в 2012 році, він налічує більш ніж 200 інтерв’ю. Основною метою збору усних свідчень був пошук коренів радянської ностальгії, що дотепер присутня в українському суспільстві, з’ясування складових розуміння «хорошого життя» у Радянському Союзі, визначення сюжетів, за якими ностальгують оповідачі, причин їх привабливості у теперішній час.
«Заборонена музика в СРСР». Проект розпочато в 2014 році, він налічує 10 усних історій. Мета проекту – дослідити функціонування механізмів державного контролю над культурними процесами, що виникали у радянському суспільстві, проаналізувати відносини між оповідачем і владою межі, простежити (не)ефективність політичного втручання в повсякденні культурні практики мешканців СРСР.
«Революційні події кінця 2013–2014 років в Україні: механізми масової мобілізації». Розпочато проект в 2014 році, він налічує близько 130 одиниць збереження. Інтерв’юери прагнули зафіксувати перші рефлексії очевидців Революції гідності для подальшого дослідження. Інтерв’ю записані у довільному форматі зі спробами окреслення різних стратегій пережитого, вибору пріоритетних сюжетів, подій і постатей.
Заходи, проведені «Центром усної історії»:
Головна ідея організаторів конференції полягала в тому, щоб зібрати для спілкування, обміну досвідом, презентації результатів наукових проектів вітчизняних науковців різних гуманітарних дисциплін, які послуговуються методикою інтерв’ювання у своїй науковій та педагогічній діяльності. Учасники заходу ознайомились із роботою Центру усної історії, а також у тематичних секціях обговорили теорію і методику усноісторичних досліджень, особливості реалізації індивідуальних і колективних проектів з усної історії, роль і місце усних свідчень та роботи із ними в освітньому процесі та науковій роботі студентів, проблеми архівування, збереження та презентації джерел усної історії, використання документів усної історії в електронних медіа, публічній історії, історичній пам’яті (програма заходу доступна тут). Висвітленню результатів роботи учасників наукового форуму було присвячено окреме число Вісника Київського національного університету імені Т. Шевченка (111, 2012). Матеріали доступні за цим лінком.
 |
 |
Світлини з круглого столу
Виставка присвячена історії Ді-Пі-таборів та долі «переміщених осіб» – цивільних робітників, військовополонених та в’язнів концтаборів. Дослідження здійснювалося у рамках спільного проекту Історичного Інституту університету імені Юстус-Лібіґа (Ґіссен, Німеччина) разом з українськими партнерами з початку 2012 року. Зокрема, було досліджено систему Ді-Пі-таборів в американській зоні окупації в районі Центрального Гессена, соціальну структуру, світогляд та повсякдення їх мешканців. Пошукова робота проводилася в архівах Німеччини та України; а також було записано інтерв’ю з очевидцями.
 |
 |
 |
Світлини з відкриття виставки за участі Миколи Боровика та Тетяни Пастушенко
Семінар проводився в рамках Українського освітнього проекту «Усна історія», що його реалізує в Україні чеська громадська організація «Асоціація з міжнародних питань». Ця організація вже більш ніж сім років сприяє налагодженню діалогу між українськими і чеськими вчителями, знайомить українських викладачів з досвідом реформування системи освіти в Чеській республіці, з новими сучасними інтерактивними методами навчання. Важливою складовою такої діяльності є ознайомлення українських освітян з можливостями застосування методу усної історії в навчальному процесі, що давно стало широковживаною практикою в багатьох країнах Європи, зокрема і в Чехії (більше про проект: http://www.ustnayaistoriya.info) В роботі семінару брали участь студенти історичного факультету. Проводила семінар Каріна Горені, аспірантка університету ім. Т. Г. Масарика (м. Брно, Чеська Республіка). Вона вивчає питання колективної пам’яті у Східній Європі та проблему суспільного примирення з трагічним минулим ХХ ст. У ході семінару були обговорені методологічні проблеми застосування методу усної історії в наукових студіях. Найбільш жвавий інтерес учасників семінару викликало обговорення сучасного стану усноісторичних студій у Чеській Республіці та в пострадянських країнах. Дискусія виявила багато спільних рис в тематиці дослідницьких проектів з історії комуністичних проектів на сході Європи, в підходах до оцінки комуністичного минулого. Учасники семінару відзначили, що як в Чехії, так і в Україні дослідники відходять від виключної концентрації на проблемах диктатури і порушень прав людини в країнах колишнього соціалістичного табору, намагаються врахувати ширше багатоголосся реального досвіду життя в суспільствах, які нині прийнято характеризувати як тоталітарні.
Семінар «Метод усної історії при вивченні новітньої історії» (відбувся 19.12.2014 р.) спільно з Дослідницьким інститутом тоталітарних режимів (USTR) і за підтримки програми TRANS МЗС Чеської Республіки
Під час проведення одноденного семінару його учасники ознайомились із досвідом застосування методик усної історії в наукових дослідженнях і в освітній діяльності в Чеській Республіці. Присутні на заході обговорювали причини появи методу усної історії у Чеській Республіці, а також мало можливість ознайомитись із презентацією Дослідницького інституту тоталітарних режимів ( USTR) Чеської Республіки, та результатами проектів, які реалізовуються в ньому: «Пам’ять народу» та «Використання методу усної історії при викладанні новітньої історії у школі».
Інформацію про захід читайте на нашому сайті тут
 |
 |
Найближчі плани:
Співробітники Центру:
Микола Боровик, к. і. н., доцент кафедри новітньої історії України
Наталія Дробкова, відповідальна за роботу навчальної лабораторії «Центр усної історії»
Тетяна Пастушенко, к. і. н., доцент кафедри новітньої історії України (за сумісництвом)
