Упродовж 2017 р. Українська Асоціація усної історії виступає партнеркою німецького проекту, присвяченого розвитку дружби та співробітництва між містами Зінген (Хоентвіль), Німеччина та райцентром Кобеляки Полтавської області. Важливою частиною проекту є інтерв’ю з колишніми примусовими робітницями, як і питання колишніх українських остарбайтерів з Полтавщини загалом, адже саме ця тематика слугувала вихідним пунктом в історії стосунків між двома містами. Результатом проекту стане фільм, над яким працює німецький режисер Маркус Вельш, та який має вийти німецькою та українською мовами наприкінці наступного 2018 року.
У липні 2017 р. відбулися зйомки української частини фільму в м. Кобеляках та Кобеляцькому районі Полтавської області. Сам фільм включає декілька сюжетних ліній і присвячений людині, яка стояла біля витоків партнерства між двома містами – Вільгельму (Віллі) Вайбелю.
Громадський активіст та історик-аматор Віллі Вайбель свого часу зацікавився картотекою прізвищ колишніх примусових робітників, які під час Другої світової війни працювали на підприємствах Зінгена, насамперед на алюмінієвому заводі (нім. AluSingen). Як виявилося, переважна більшість з них походила не лише з України, але й одного регіону – м. Кобеляк та навколишніх сіл, таких як Нові Санжари чи Мушина Гребля. Досліджуючи це питання Віллі Вайбель здійснив велику роботу з відновлення та збереження пам’яті про цю трагічну історію свого рідного міста часів нацистського панування. Зібрані ним матеріали лягли в основу його книги «Тінь Хоентвіля. Примусові робітники та військовополонені у Зінгені», яка пережила кілька видань (WilhelmJ. Waibel. Schattenam Hohentwiel. ErsteAufl. 1995).
Фото 1 . Одна із співрозмовниць, колишня остарбайтерка Марія К. із сином
Не обмежившись історичними студіями, Віллі Вайбель зав’язав контакти з Кобеляками та селами району, звідки походила більшість українські остарбайтерів Зінгена. Історія цих стосунків є окремою сюжетною лінією фільму. Початок цих контактів припав (і загалом став можливим) на кінець 1980-х років – у період напередодні розпаду СРСР та проголошення незалежності України. Тож сучасним глядачам буде цікавим історія про те, як відбувалося зближення і безпосередні контакти вихідців з капіталістичного та пізньорадянського світів, які ще незадовго перед цим перебували в атмосфері політичної ворожості, посиленої негативними спогадами про Другу світову війну. У ході зйомок у Кобеляках були записані інтерв’ю із колишніми керівниками міста і району – безпосередніми учасниками перших зустрічей та налагодження контактів, а також із чотирма колишніми примусовими робітницями, усім з яких нині понад 90 років…
Фото 2. Одна із співрозмовниць, колишня остарбайтера Марія Д.
Слід сказати, що ці перші зустрічі та візит німецької делегації лягли в основу багаторічно співпраці, обмінів та поїздок з обох сторін, а також значній доброчинній допомозі Кобелякам та цілому району з боку мешканців Зінгена. Так, сума в 10 тисяч євро, зібрана і передана минулого року німецькими партнерам до Кобеляк, стала вагомим внеском у придбання апарату УЗД для районної лікарні.
Зараз за станом здоров’я та віком Віллі Вайбель змушений був відійти від справ і міжміським партнерством з німецького боку на громадських засадах курує історикиня, д-р габіл. Кармен Шайде, приват-доцент університету м. Берн у Швейцарії, яка є однією з ініціаторок створення фільму.
Фото 3. Під час зйомок у Кобеляках. Реж. Маркус Вельш, Німеччина (стоїть), оператор Олександр Течинський (Україна)
Значну допомогу з українського боку під час зйомок надали полтавські історики – к.і.н. Віта Дмитренко та Олександр Сидоренко – вчитель історії, дослідник долі військовополонених та остарбайтерів з Полтавщини.
Катерина Кобченко (Київ)