1-2 грудня 2016 року у Харкові відбулася міжнародна наукова конференція “Усна історія в епоху змін: соціальні контексти, суспільно-політичні виклики, академічні стандарти”, організована Українською асоціацією усної історії у співпраці з кафедрою українознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, Центру міської історії Центрально-Східної Європи (м. Львів, Україна), департаменту релігії та культури Саскачеванського Університету (м. Саскатун, Канада) та Чорнобильської історичної майстерні (м. Харків, Україна).
Сучасна ситуація тривалого переосмислення минулого, «битв» за спогади як капітал історичної політики та інструменталізації пам’яті як легітимаційного засобу певних політичних проектів надзвичайно активно провокує низку питань. Коли закінчується певна подія і коли вона стає історією? Яким чином інструментарій усної історії може впливати на збереження пам’яті про події, що ще тривають? Чи змінюється сутність усної історії при її застосуванні до вивчення політичних викликів та громадських реакцій сьогодення? З перспективи цих викликів та реакцій – чиї «голоси» з минулого ми намагаємося відшукати, почути, записати та проаналізувати? І, нарешті, яким чином професійна усна історія може запобігти безперспективному з меморіального погляду збільшенню записуваних пригадувань?
Саме цим питанням – про суспільно-політичну роль усної історії в епоху подолання, пропрацювання та переосмислення минулого, етичним пріоритетам, громадській позиції та професійній відповідальності дослідника-усного історика – було присвячено цьогорічну конференцію Української асоціації усної історії.
Для обговорення на конференції були запропоновані такі теми:
У рамках роботи конференції було також проведено засідання круглого столу «Вихід за межі аудиторії: усноісторичні проекти у міському просторі» (співорганізатор – Центр міської історії Центрально-Східної Європи), під час якого було обговорено досвід реалізації низки проектів, які ґрунтувалися на усноісторичних інтерв’ю, функціонували у просторі міста та в різний спосіб комунікували з аудиторією, а також дискутувалося про те, як усноісторичні інтервенції у міський простір шукають свій формат і свою публіку, а ще – як саме місто змінюється під їхнім впливом.
