Конференцію було організовано і проведено Українською асоціацією усної історії, Центром дослідження української спадщини коледжу Св. Томаса Мора Саскачеванського університету (Канада), Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна.
Усноісторичні дослідження, що почали активно розвиватися з початку 1990-х рр. як в Україні, так і в українських студіях поза межами України, вже стали досить поширеним методом польової роботи, тобто одним із засобів отримання відомостей про життя тих чи інших спільнот, про особливий історичний досвід певних груп чи про індивідуальні долі представників певних поколінь. На думку організаторів конференції, все актуальнішою стала потреба розгляду усної історії як окремої царини наукових досліджень та як сукупності різноманітних шляхів і прийомів аналізу та інтерпретацій власне отриманих за допомогою інтерв’ювання текстів. Іншими словами – заакцентування тих етапів усноісторичного дослідження, які починаються вже після польової роботи: архівування інтерв’ю, стратегічні підходи та методики аналізу, що їх вживають дослідники, та різноманітні форми представлення «голосів» – як партнерів по інтерв’ю, так і «голосу» дослідника – перед певними аудиторіями (як науковим загалом, так і ширшими аудиторіями). Ці необхідні етапи дослідження роблять усну історію перш за все:
Саме тому конференція була присвячена методам і теоретичним підходам в усній історії, з особливим наголосом на роботі з усними історіями як джерелами.
