25-26 вересня 2014 року в Українському католицькому університеті відбулася міжнародна наукова конференція «Суспільні злами і поворотні моменти: макроподії крізь призму автобіографічної розповіді». Організаторами заходу були Українська асоціація усної історії та Інститут історії церкви УКУ.
Події, що їх зараз переживає Україна, привертають неабияку увагу дослідників по всьому світу, породжують чимало неоднозначних коментарів і гострої полеміки. Науковці намагаються збагнути витоки, пояснити сутність, проаналізувати механізми й оцінити вплив цього явища і на рівні суспільства загалом, і на рівні окремих соціальних груп, і на рівні індивіда. Саме тому академічна дискусія про значення поворотних історичних моментів та роль у них окремої особи набуває особливої актуальності. Пов’язаними з цим постають питання особливостей осмислення та відображення історичних зламів, розривів та соціальних революцій у спогадах безпосередніх свідків та учасників таких подій: формальних і неформальних лідерів, героїв і антигероїв, відсторонених спостерігачів та безпосередніх активних учасників, членів різних груп інтересів та дистанційних груп підтримки.
Для дослідників, що у своїй роботі послуговуються методикою усної історії, наявна ситуація пропонує нові перспективи у вивченні «традиційних» для усноісторичних розвідок тем (зорієнтованих перш за все на аналіз суб’єктивного виміру історії та набуття в ній нових досвідів, емоцій та переживань), а також додатковий вектор розмірковувань щодо основних методологічних проблем усноісторичного аналізу. Наприклад: вплив соціальних ідентичностей та переконань дослідника (гендерних, національних, релігійних, політичних тощо) на спосіб вивчення історичних зламів та пов’язані з цим професійні виклики; етичні аспекти інтерв’ювання та стосунків між оповідачем і дослідником в контексті вивчення травматичного досвіду; проблеми публічних репрезентацій та оприлюднення особистих спогадів учасників драматичних подій та їх інтерпретацій.
Сьогодні для вітчизняного науковця нового значення набувають питання про вплив на дослідницький процес особистої заангажованості у подіях, про переваги й ризики вивчення історичного явища зсередини і ззовні, про (не)можливість збереження академічної дистанції та відстороненості щодо особисто-значущого об’єкта вивчення, про роль оповідача як партнера та співавтора історієписання. Чи здобутий суспільством та дослідниками новий громадянський досвід дозволяє інакше побачити, оцінити та проінтерпретувати історії людей, які пережили Голодомор, війну, депортації, політичні репресії, зміну політичних режимів, соціальні катаклізми? У який момент Подія стає Минулим, що можна ефективно вивчати методами усної історії?
Для обговорення цих та інших актуальних питань усноісторичних досліджень Українська Асоціація Усної історії у співпраці з Інститутом історії церкви УКУ провели наукову конференцію за участі дослідників різних галузей соціогуманітарного знання, які послуговуються методикою усної історії.
Для обговорення були запропоновані такі теми:
