Співголова Української асоціації усної історії д-р Гелінада Грінченко в інтерв’ю Інформаційному агентству АрміяInform розповіла про те, що таке усна історія як науковий напрямок і чим він відрізняється від збору свідчень російсько-української війни у вигляді інтерв’ю.
“На сьогодні усна історія — це справді найпопулярніший метод фіксації досвідів війни. Однак слід розуміти, що говорячи про усну історію як певний запис оповіді у вигляді інтерв’ю та усну історію як науковий напрям, ми говоримо про різні речі. Те, що відбувається сьогодні, до усної історії як до наукового методу має опосередкований і зазвичай дуже віддалений стосунок. Це швидше документування, фіксація свідчень, запис розповідей, однак переважно зовсім не усна історія як науковий напрям з відповідним дослідницькими методиками та принципами”.
Про дотримання наукових та етичних стандартів при зборі свідчень, особливості фіксації усної історії незавершеного минулого, загрози депрофесіоналізації усної історії як наукового методу та багато іншого читайте в інтерв’ю Гелінади Грінченко на сайті АрміяInform.
