30 жовтня 2024 року о 18-00 (за київським часом) Тетяна Боряк буде говорити про мультидисциплінарний підхід у вивченні Голодомору. Доповідь буде базуватися на нещодавно опублікованій монографії “Усна історія у джерельній базі студій Голодомору: історія формування та інформаційний потенціал корпусу свідчень”.
Дослідниця пропонує поглянути на Голодомор крізь призму низки спеціальних історичних дисциплін. Такий підхід уможливлює інтеграцію низки аспектів до проблематики. Передусім про наполегливу і продуману роботу Кремля на інформаційному фронті, послідовно буквально випалюючи свідчення про голод з архівів (існує навіть термін «архівоцид»), умисно знищуючи архівні справи тих років. Про що мовчать і говорять архіви, зокрема, як нищилися чекістами оригінали щоденників і віршів зі згадками про Голод. Як політика пам´яті і України, і Росії пішли абсолютно різними шляхами, розвертаючись нас обличчями до самих себе, а росіян – до тієї безодні, про яку пише історикиня Л. Якубова і фактично до теперішньої геноцидної війни. Як виник наратив про “нацистських колаборантів” по відношенню до свідків голоду. Як вони мужньо намагалися здолати тоталітарну машину брехні після Другої світової війни – їх не почули, і частина Європи була окупована. Як пам´ять про голод виринала у несподіваних місцях у ході різноманітних усноісторичних проєктів, записаних на різних континентах протягом різних періодів. Як розривалися міжпоколіннєві зв´язки українців через страх, який став складовою нашої ідентичності. Як Голодомор нищив українську ідентичність. Як за найменшої нагоди українці кидалися записувати свідчення про голод, намагатися обрахувати кількість померлих у власному селі, ставити пам´ятники (спершу за часів нацистської окупації, потім – після фактичного визнання української компартією факту голоду у 1987 році). Яким є той накопичений понад стотисячний масив спогадів і свідчень про голод – який водночас розбиває тезу про те, що В. Ющенко ледь не придумав і ледь не насильно імплементував у нашу колективну пам´ять ніби то штучну пам´ять про Голодомор. Про злочинну суть совєтського тоталітаризму, який спромігся спроєктувати такий диявольський механізм убивства мільйонів, не витрачаючи куль.
ТЕТЯНА БОРЯК – докторка історичних наук, доцентка, дослідниця історичного факультету Вільнюського університету. Авторка трьох книг. Друга з них (“1933: “І чого ви ще живі?” / упоряд. Тетяна Боряк. К.: ТОВ “Видавництво “Кліо””, 2016, 720 с.”) стала переможницею Рейтингового дослідження “Книга року” 2016 року категорії “дослідження/документи” номінації “Минувщина”. Стипендіатка програми академічного обміну ім. Фулбрайта у 2013-2014 рр. з проєктом модулю “Свідчення” ГІС-Атласу Голодомору. У 2010–2017 асистентка журналістки, дослідниці, колумністки газети “The Washington Post”, лауреата Пулітцерівської премії Енн Епплбаум у проекті підготовки для західної аудиторії англомовної праці про Голодомор в Україні (“Червоний голод. Війна Сталіна проти України”, 2017). Співупорядниця довідника розсекречених фондів ЦДАВО України (2012). У 2017 – лютому 2022 рр. була співведучою і ведучою передачі освітнього напрямку про історію “Історія з м’ясом” (доступно на ютуб), вийшло бл. 70 випусків. Авторка бл. 40 наукових статей про Голодомор, загалом понад 80-ти статей; брала участь у бл. 70-ти конференціях.
Деталі заходу
Дата: 30 жовтня 2024 року
Час: 18-00 (за київським часом)
Мова: українська
Деталі тут
