Співголова Української асоціації усної історії Наталія Ханенко-Фрізен, яка була запрошеним науковцем в Університеті Регенсбургу, поділилася роздумами щодо документування свідчень російсько-української війни та стану усної історії загалом. Як провідний експерт у галузі усної історії та культурної антропології у своїй доповіді пані Наталія звернулася до методологічних проблем, з якими стикається наразі усна історія як напрям дослідження, питань кваліфікації дослідників, етичних проблем збору та аналізу свідчень та можливості їх архівування для майбутніх досліджень.
Пані Ханенко-Фрізен наголосила на тому, що зараз збором свідчень війни займаються не тільки фахові дослідники, а й активно долучилися журналісти, волонтери, національні та міжнародні неурядові організації та приватні фонди, які прагнуть швидко задокументувати досвід війни, поки вона триває, а світ цікавиться Україною. Результати започаткованого в Альбертському університеті проєкті “365 днів усної історії війни” демонструють, що протягом року з початку війни було започатковано 108 проєктів, зосереджених на особистих свідченнях, серед яких відеохроніки, блоги чи відеоблоги, щоденники; з них 65 проєктів направлені на збір свідчень за допомогою інтерв’ю.
Дуже часто новоспечені документалісти не підготовлені, не володіють базовою інформацією про особливості інтерв’ювання. У зв’язку з цим виникають проблеми етики збору свідчень та тенденції до негайного оприлюднення інформації, яка може нанести шкоду. На думку дослідниці, свідчення мають збиратися не лише для негайного оприлюднення в мережі, а скоріше для того, щоб стати історичним джерелом для дослідників у майбутньому. Саме тому зараз існує нагальна потреба у підвищенні фаховості тих, хто збирає свідчення війни. Для цього Українська асоціація усної історії в особі її голів та представників активно бере участь у громадських обговореннях, ділиться професійним досвідом та напрацюваннями з тими, хто цього потребує.
Орієнтуючись у складному ландшафті дослідження свідчень, Наталія Ханенко-Фрізен виступає за системний науковий підхід, наголошуючи на важливості етичних міркувань, захисту особистої інформації та збереження задокументованих записів. Різноманітність у галузі, включаючи суперечності між безпосередньою документацією та методологічними викликами, ще більше посилюється різними позиціями та моральною відповідальністю серед дослідників. Триваюча війна вимагає тонкого розуміння усних оповідей, враховуючи такі фактори, як емоційність, мораль і етика, щоб гарантувати, що зібрані сьогодні свідчення стануть дійсними історичними джерелами для майбутніх дослідників.
Детальніше можна ознайомитися тут.