Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідач(ок)ів.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua

Надія Сай (1934 р.н.), м. Тернопіль

Відео 1:

00:16 – Як Сталін помер, стало легше жити, заробила 132 рубля пенсію

01:00 – Сучасна пенсія і сучасне життя

01:27 – Ходила навчатись в 3 школу біля вокзалу

01:53 – Про своїх дітей, смерть сина

02:36 – Як то було, коли Сталін помер

03:56 – Почалась війна, жили на вул. Дороша (теперішня Стадникової), німці заїхали на конях

Фрагмент 1: 04:36 – 05:50 Зробили гетто від озера до церкви. Все було колючим дротом огороджене. Всіх жидів вони забрали в то гетто, а потім вивозили і стріляли. Там, де я жила – вул. Дороша, зараз вона Стадникова,  там був єврейський цвинтар. На фірі везли трупи, заливали їх хлоркою, потім викопували ями та їх закопували. Потім живих вели з собаками, то там викопали велику яму, поставили дошку, вони роздягалися та їх стріляли в ту яму. Вони ще навіть рухались, вночі двоє вилізло. Коло нашої хати, де я жили, була криниця, і вони хотіли попити води, та підійшов німак і їх забив там.

05:58 – Коли бомбили Тернопіль

06:22 – Як рускі прийшли

06:56 – Костел в Тернополі

07:15 – Чим писали в школі під час війни

07:47 – До школи ходила восени і весною, бо взимку не було що вдягнутися

08:27 – Вийшла заміж в 18 років, як познайомилась з чоловіком

09:08 – Мода файна - кльош, плісировка

09:30 – Зачіски які робили

10:10 – Каблуки

10:28 – Спідниця нижче коліна

10:46 – Як фарбувались

Фрагмент 2: 11:40 – 12:42 Хто ще мав свої поля, господарства – вивезли на Сибір. Ми нічого не мали. Тоді люди ходили міняти мішки барабуль, два чи три за мішок давали. Крупи, муки дадуть кілограм чи щось таке, робили люди на полі, підгортали. Потім коли рускі вступили, стали строїть, то люди пішли на роботу заробляти. Ходили, як в найми, заробляли та нічого не мали.  В місті було тяжко, а в селі легше. Щось тримали якусь свинку, курку, курочку щось, а в місті було тяжко вижити. Хрестили дітей вдома, священика брали, щоб ніхто не знав.

12:37 – Хрестили дітей вдома

13:18 – У всі свята треба було виходити на роботу, бо приходила перевірка

13:41 – Пекли Паску, святили в хаті

14:20 – Ходили колядувати

14:50 – Дядько був столяр, то майстрував Вертеп, з Вертепом ходили тільки поза центр міста

15:39 – Була тюрма в центрі

17:00 – Ніколи не бачила «бандерів»

17:35 – В домовика не вірю

18:25 – Вроки як скидала

20:40 – Чіпаю червону нитку чоловікові, щоб не чіпались вроки

21:21 – Віск виливали на Андрія

21:46 – Ходила на танці в парк

22:05 – Як на Андрія ворожили

22:30 – Рукоділля, вишиваю, в’яжу

Відео 2:

00:15 – Життя прожити – тернисту дорогу перейти

00:37 – Люблю внуків, невістку

01:12 – Побажання внукам

Відео 3:

00:00 – Як проходив парад, несли прапори

00:57 – відео як посміхаються з чоловіком

Відео 4:

00:02 – Інтер’єр домівки. Сини з довгим кучерявим волоссям вдягнуті в костюми моряків

02:04 – Фото з молодості, портрет у 23 роки

03:06 – Вишивка «Несе Галя воду» з журналу «Радянська жінка»