Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідач(ок)ів.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua


Вадим Фефелов, м. Бердичів

Відео № 1

00:43 Вадим Фефелов, 83 р.н.

00:58 Маю двох дітей, дружину. Мав бізнес.

01:20 Займаюсь військовими у вільний час.

02:08 Надо - значить надо.

02:49 Я в першу чергу людина.

03:10 Армії не було на початку війни. Незлагодженість.

03:45 Допомагаю міняти систему.

04:42 Волонтерство почалось спонтанно.

05:40 Єрмошин.

06:16 Люди з вилами та граблями йшли на владу.

07:08 Мікроавтобус з бронежилетами – 15 млн. грн.

07:45 Воджу возили з Бердичіва.

Фрагмент 1: 07:57-08:55 Без води нема життя. Всі, хто що міг робили. Не було не носків, нічого. З клаптику бумажки робили «голубів» діти. З ниток робили «балаклави», шарфи, рукавиці. Хто міг шити майки та труси – все робилося. Хто мав своє колишнє, старі люди мали заплатки, попіднімали, згадали молодість та почали шити. Таким образом ми 1,5 года спасали самі себе. Поки наша влада «дєрєбаніла» дєньгі, які получили від наших братів чи не братів. Зараз стверджують, що ми купу дєнєг винні. Не знаю, хто кому що винен. Хто зберігає гроші, ми чи вони? (сміється)

09:08 Зламався автобус.

09:44 Окрім язви та «геморою», я нічого не заробив при цьому.

10:09 Жінка принесла магнітофон покійного сина.

11:10 Авдіївка.

11:25 хв.

Відео № 2

00:55 Волонтер як ідіот, бо його туди ніхто не посилав.

01:23 Передова та нульова позиції – пріоритет.

03:20 Деякі наживаються.

04:13 Душ при обстрілі.

05:40 Ситуації були різні.

06:20 Я безробітний.

06:36 Захоче жити – буде працювати.

07:00 Займався підприємницькою діяльністю.

07:45 Пропустив виховання старшого сина.

08:00 Почалась війна і я знову відключився від сім’ї.

08:20 Держава не завжди робить швидко.

09:12 «Куди ті їдеш!? Чого ти туди їдеш? Тобі мало?»

10:32 В Польщі дороги краще.

11:25 хв.

Відео № 3

00:47 На початку війни ніхто не вірив в волонтерів.

01:18 За півроку вділи та взули армію.

02:42 Ремонтували за рахунок зарплатні.

03:56 Деякі допомагають, а деякі наживаються.

04:30 Одним словом Україна – це рай. В Україні може бути все.

05:30 Бачу себе в нормальній, розвинутій державі.

06:47 Ми завжди відкриєм двері і пустим додому.

07:54 Після війни хочу відпочити.

09:25 В армії не служив. Взяли  в запас на період мирного часу.

10:27 Я контракт підписувати не буду.

11:09 Декілька разів зберіг сім’ю людям. Може й це волонтерство.

11:24 хв.

Відео № 4

00:50 Збирали яблука.

01:52 Развод та запой є у багатьох людей.

02:33 Толмачьов у Житомирі.

Фрагмент 2: 03:12-03:49 Безпілотники ремонтують волонтери, волонтери ремонтують машини. Збираємо дєньгі, і не тисяча гривень. Це не десять тисяч гривень. Це шестизначні нулі. Ніхто нічого… наш український народ ссяк в дєньгах, хто за кордоном має можливості, той й присилає трохи дєнєг. Тяжко, дуже тяжко.

04:00 Загинув боєць.

04:20 Мені тридцять три роки. Освіта середньо-технічна.

05:38 Розчарування бійців.

Фрагмент 3: 06:10-07:06 Дуже багато хлопців розуміють, що вони тут нікому не надо. Ні державі, деякі розуміють, що вже і сім’ї не буде такої. Перша, друга, третя, четверта волна. Це чотири волни таких серйозних, що принесли 200 тис. людей. Це, в першу чергу, морально, а вдруге це вже фізична контузія. Така серйозна, серйозна.

07:33 Хлопець підписав контракт.

08:30 «Два шизіка»

09:35 Дуже багато людей повертаються назад.

09:55 Відчувають себе там комфортніше.

11:00 Гострі кути.

11:24 хв.

Відео № 5

00:15 Хай мантьор смонтіруєт.

00:25 хв.