Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
  Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
  Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
  Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
 

 

У ПОШУКАХ СПІЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО УСНОІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

(З ГОЛОВНОГО НА МЕТОДОЛОГІЧНОМУ СЕМІНАРІ УЧАСНИКІВ ПРОЕКТУ «МАЙДАН: УСНА ІСТОРІЯ»)

 

Спершу задум проекту «Майдан: усна історія», про роботу над яким вже згадувалось на сайті Української асоціації дослідників усної історії, полягав у вивченні столичного Майдану за методиками усної історії та візуальної антропології. Розпочавши роботу, співробітники Українського інституту національної пам’яті (далі УІНП) переконались, що Революція гідності творилась всією країною і в кожному її регіоні від Чернівців та Львова до Кривого Рогу й Донецька мешкають її учасники і герої, життєві історії яких необхідно зберегти для нащадків. Вперше запропоновану головним спеціалістом сектору архівних фондів УІНП Тетяною Привалко ідею розширити територіальні межі записів по регіонах керівники інституції сприйняли доволі скептично, однак вирішили спробувати розповсюдити інформаційні повідомлення про можливість запису спогадів протестуючих «зими, що нас змінила» по різних осередках.

Тетяна Привалко, координатор регіональних записів проекту «Майдан: усна історія»

Умови роботи на волонтерських засадах не зупинили ні громадських активістів з науковцями, ні працівників телевізійних студій державного чи приватного підпорядкування, які поволі мобілізувались, пішли на зустріч один одному й розпочали роботу. В кожному обласному центрі й ряді міст знайшлись охочі проводити такі записи, тож проект «Майдан: усна історія» отримав статус всеукраїнського. Свобода дій у пілотних записах, надана координаторами проекту, дозволила кожному спробувати самостійно визначити особливості спілкування з людьми про події в Україні на зламі 2013–2014 рр. та їх подальше осмислення, підготуватись до предметної дискусії й вироблення уніфікованих методологічних підходів до проведення інтерв’ю з урахуванням особливостей кожного регіону.

Минулого місяця в Києві відбулась нарада керівників регіональних робочих груп, утворених з метою проведення відео- та аудіозаписів інтерв’ю з учасниками та свідками протестних акцій листопада 2013 – лютого 2014 рр. в рамках проекту «Майдан: усна історія». Представників сімнадцяти українських міст із різними сферами діяльності об’єднало бажання зберегти пам’ять жителів населених пунктів, в яких вони мешкають, про пережите взимку 2013–2014 рр. і донести до широкого загалу імена Героїв Революції гідності з кожного містечка й селища країни.

Перший день програми методологічного семінару, м. Київ

Програма семінару була продуманою й цікавою. Згідно протоколу проведення наукових форумів відкрив його заступник Голови УІНП Володимир Теліщак, який побажав усім плідної роботи й наголосив на підтримці Українським інститутом національної пам’яті ініціатив активістів з регіонів, при умові що їх реалізація та способи вирішення входитимуть до компетенції УІНП.

 

 Програма наукового форуму

Результатами пошуку ідей для українського Музею Майдану / Музею Свободи з присутніми поділилась Анастасія Гайдукевич, завідувач відділу музейної справи УІНП. Вона розповіла про досвід поляків у збереженні й презентації історичної пам’яті крізь призму створення новітніх музейних інституцій та мобільних виставок з інтерактивним обладнанням, який вирішили застосувати під час реалізації цього проекту. На заклик доповідачки про зібрання музейних експонатів зі своїми історіями, які б доповнювали експозицію джерелами новітньої історії й справно допомагали в її запам’ятовуванні, відгукнулись усі присутні. Наступного дня дослідниця провела учасникам цікаву екскурсію в Музеї історії Києва й ознайомила з виставкою «Майдан: від Незалежності до Свободи», під час якої кожен мав змогу оглянути ряд музейних експонатів-очевидців трьох «українських майданів», допомогти у виробленні дієвих підходів музеєфікації історичних подій, конструюванні історичної пам’яті сучасних українців та поповненні колекції речами з регіонів.

 

Анастасія Гайдукевич, учасниця ініціативи «Музей Майдану / Музей Свободи»

 

Про проект «Майдан: усна історія», розпочатий Українським інститутом національної пам’яті у березні 2014 року та результати його втілення в життя розповіла завідувач сектора архівних фондів УІНП Тетяна Ковтунович. Координатор проекту повідомила про підтримку його реалізації членами громадської організації «Фонд збереження історії Майдану», а також прозвітувала, що станом на день проведення заходу записано близько тисячі свідчень про перебіг Революції гідності 2013–2014 рр., подякувавши усім присутнім, які долучились до формування цього архіву усних джерел.


Тетяна Ковтунович, координатор проекту «Майдан: усна історія»

Першим зі здобутків зібраних свідчень у Києві стало видання збірника із вміщеними фрагментами спогадів учасників протестних акцій, що відбувалися в Україні з 21 листопада 2013 р. до 22 лютого 2014 р. Єдиної концепції основних засад відбору опублікованих свідчень упорядниці так і не назвали, однак в анотації до книги пояснили, що прагнули «представити структурованість Майдану як самоорганізованої соціальної мережі».

Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності / Упоряд. Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко (Київ, 2015. – 320 с.)

Про розвиток усноісторичних досліджень в Україні на прикладі діяльності Інституту усної історії, осередку в м. Запоріжжі, розповідав Сергій Білівненко, канд. іст. наук, доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету. Історик визначив дві найбільш затребувані для сучасної усної історії дослідницькі проблеми, спогади про які потрібно записувати – Революція гідності та конфлікт на сході України. Доповідач наголосив на необхідності формування усного архіву новітньої історії України та його популяризації серед широкого загалу, а також налаштуванні публічного доступу до усноісторичних зібрань усіх зацікавлених осіб.


 

Сергій Білівненко, канд. іст. наук, доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету

Одним із ключових етапів зустрічі став виступ Тетяни Привалко, присвячений методологічним засадам збору усних свідчень про події Революції гідності. Принагідно було повідомлено, що до участі в проекті долучилась Українська асоціація усної історії. Голова інституції Гелінада Грінченко провела координаторкам Тетяні Ковтунович і Тетяні Привалко майстер-клас у м. Харкові, під час якого було укладено універсальні методики запису інтерв’ю, обговорено питальник, узгоджено використання нейтральних термінів під час інтерв’ювання.

Тетяна Привалко запропонувала розділити опитуваних на кілька умовних категорій: учасники Майдану за формою участі («спеціалізацією): студенти, правники, координатори (менеджери), підприємці, священики, учасники силових сутичок (бійці Самооборони та ті, що не входили до формалізованих структур), політики, волонтери (різних форм допомоги), митці, науковці, психологи, Автомайдан, «радикали» («Правий сектор», ультрас…), медики, лідери громадської думки), просто присутні; свідки: мешканці або працівники прилеглих до місця протестних акцій приміщень, очевидці подій тощо; люди, які не підтримували Майдан: учасники Антимайдану, ідеологічні, громадські та політичні опоненти, представники силових структур; люди, які змінили свою політичну орієнтацію на протилежну порівняно з періодом листопада 2013 р. – лютого 2014 року; особи, які брали участь в Антитерористичній операції незалежно від того, якою була їхня участь у подіях зими 2013–2014 років тощо. Ганна Скорейко, доцент кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, запропонувала додати до списку українців, які слідкували за цими подіями, перебуваючи за кордоном, як трудових мігрантів, так і представників української діаспори, що були причетні до організації «майданів на підтримку України» в державах Євросоюзу, США й Канаді.

Виступ Тетяни Привалко «»Методологічні засади збору усних свідчень про події Революції гідності (в рамках реалізації проекту «Майдан: усна історія»)»

Вікторія Науменко з Харкова закликала присутніх вживати під час розмови нейтральні формулювання при називанні подій, щодо яких проводиться опитування та умовних категорій людей, які брали участь у цих подіях. Дослідниця наголосила, що недопустимо нав’язувати оповідачеві вживання понять «Майдан», «Революція гідності» до того моменту, поки їх вперше не озвучить співрозмовник і лише після цього інтерв’юеру слід дотримуватися цих назв у подальшій розмові.

Учасники дискусії: Вікторія Науменко (м. Харків), Сергій Білівненко (м. Запоріжжя), Тетяна Цимбал (м. Кривий Ріг)

У загальній дискусії першого дня методологічного семінару учасники обмінювались регіональними проблемами організації й проведення записів інтерв’ю, серед яких: емоційна, енергетична та психологічна підготовка інтерв’юера до розмови, встановлення довірливих відносин з респондентом, попередження оповідачів про необхідність підписання згоди на опрацювання, дослідження та оприлюднення запису інтерв’ю, тлумачення умов його обмеженого та службового використання. Під час обміну досвідом щодо пошуку співрозмовників учасникам вдалось виявити територіальну відмінність серед охочих поділитись своїми міркуваннями про пережите на зламі 2013–2014 рр., які самостійно проявляють ініціативу до запису їхніх спогадів у Львові, Чернівцях, Тернополі й з рядом застережень погоджуються на інтерв’ю в Запоріжжі, Кривому Розі, Харкові.

Учасники семінару зліва направо: Ганна Скорейко (м. Чернівці), Вікторія Науменко (м. Харків), Лариса Бондарук (м. Луцьк), Олена Іщенко (м. Дніпропетровськ), Євгенія Анцибор (м. Чернігів)

Наступного дня представники робочих груп проекту обговорювали способи використання та збереження записів спогадів учасників, спостерігачів та опонентів протестних акцій листопада 2013 – лютого 2014 рр. Валентина Ілліна, завідувач відділу тематичних програм ТВО філії НТКУ «Рівненська регіональна дирекція», продемонструвала присутнім дві авторських роботи під загальною назвою «Герої серед нас», які транслювались на рівненському телебаченні й були присвячені життєвим історіям Олександра Боярчука, екс-співробітника органів внутрішніх справ, який брав участь у Революції гідності, та Юлії Почебули, бійця танкового батальйону, що перебував на сході України. Доповідач розповіла про необхідну підготовку до перших зустрічей зі своїми героями, наголосила на зібранні додаткової інформації про них та ролі позитивного налаштування інтерв’юера до запису.

Доповідь Валентини Ілліної «Досвід регіональних телерадіокомпаній із запису спогадів про історичні події»

Галина Боднар, канд. іст. наук, доцент кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка, запропонувала укласти єдину для всіх програму поглибленого інтерв’ю про участь оповідачів у протестних акціях зими 2013–2014 рр., яка б складалась з двох частин: першої – наративної (розповіді оповідача), та другої – відповідей на запитання-уточнення, які мають бути укладені за кількома тематичними блоками (мотиви участі в Революції гідності, ставлення до політиків, повсякденне життя, робота медичної служби тощо). Ідею львівської дослідниці схвалили усі, тому наприкінці грудня було вирішено кожному надіслати перший варіант програми для ознайомлення й внесення правок відповідно до регіону, в якому проводяться записи.


Галина Боднар (м. Львів)

Григорій Чуб, аспірант Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, навів власну класифікацію відбору респондентів, критеріями поділу в якій визначив соціальні ролі учасників (лікарі, священики, волонтери), політичні погляди та ідеологію (прихильники окремих сил, «перебіжчики»), вимушені учасники (працівники заводів та ін.).


Виступ Григорія Чуба (м. Черкаси) Зліва направо Сергій Білівненко (м. Запоріжжя), Подрєз Юлія (м. Суми), Валентина Ілліна (м. Рівне), Григорій Чуб (м. Черкаси), Ольга Скус (м. Умань), Ганна Скорейко (м. Чернівці)

Олена Лукачук, канд. іст. наук, молодший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів), наголосила на необхідності вироблення психологічних стратегій захисту від емоційного перевантаження, як оповідача, так і слухача, фаховість яких сприятиме відвертості та щирості висловлених спогадів й об’єктивності науковців під час аналізу отриманої інформації. Дослідниця зазначила, якщо спогади засмутили оповідача, викликали сльози, то необхідно зі співчуттям поставитись до його переживань, підтримати й запитати, чи хоче він продовжувати розмову чи її варто відкласти на деякий час.


Зліва направо Тетяна Ковтунович (м. Київ), Олена Лукачук (м. Львів), Тетяна Привалко (м. Київ), Тетяна Цимбал (м. Кривий Ріг)

У підсумковій секції наукового форуму побажання, зауваження й ідеї покращення роботи, висловлені учасниками методологічного семінару, були занотовані й прийняті до уваги координаторами проекту «Майдан: усна історія». Присутні також домовились про проведення регулярних консультацій з усіма представниками робочих груп, обговорили концепцію видання, присвяченого Революції гідності в регіональному вимірі, а також технічні та юридичні особливості формування архіву усної історії Майдану, його подальшого поповнення й використання, як в Україні, так і поза її межами.

Учасники методологічного семінару (м. Київ)

Більшість опитаних, як зазначали учасники семінару, вважає Майдан незакінченим, вбачаючи його продовження у збройному конфлікті на сході України, що обумовлює складність об’єктивної оцінки подій листопада 2013 р. – лютого 2014 р. Записи свідчень про Майдан є затребувані, як і життєві історії оповідачів, які після пережитого стали активними волонтерами й допомагають воїнам-учасникам антитерористичної операції на сході України або ж самі є кадровими військовими, добровольцями чи мобілізованими на військову службу. Саме ці історії, які зародились під час Майдану, змінили повсякденний уклад життя людей й втілюють ідеї Революції гідності в кожній особистості, треба записувати у форматі біографічних інтерв’ю й поширювати серед широкого загалу.

 

Олена Лукачук, кандидат історичних наук,

молодший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів)

 

 

  Останні матеріали:

Проект “Вільча - переселене село”
Усна історія та гуманітаристика: з досвіду діяльності Української асоціації усної історії
Світлана Одинець: "Суб'єктивність усної історії: сила в слабкості"
Юрій Волошин: "Історик не може нічого передбачити, він може лише пояснити, чому сталося так, а не інакше"
Міжнародна наукова конференція "УСНА ІСТОРІЯ В ЕПОХУ ЗМІН: СОЦІАЛЬНІ КОНТЕКСТИ, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ВИКЛИКИ, АКАДЕМІЧНІ СТАНДАРТИ"
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії