Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
  Карта сайту

 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідач(ок)ів.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua

Ганна Копит (1937 р.н.), с. Петриків, Тернопільській р-н

 

Відео № 1

00:25 Родом з Тернопільщини, с. Гвардійське.

00:51 Народилася в березні 1937го року. Закінчила семирічну школу.

01:01 Поступила в Бережанське педагогічне училище.

01:10 В колгоспах все забирали.

01:40 Не вірили в «щасливе комуністичне майбутнє». Батьки не хотіли в колгосп.

02:39 Худобу забирали в селян.

03:40 Скелети худоби.

04:25 Муки трудодней. Десять днів роботи = один трудодень.

05:40 Суд присудив батьку п’ять років тюрми за жменьку конюшини.

06:10 Не дозволили попрощатися з батьком.

07:00 Родичці присудили вісім років за збір колосків. Потім зняли до трьох років.

08:22 Батька відправили на Донбас, а потім до Москви будувати університет ім. П. Лумумби.

08:55 В 53му році помирає кат народу Сталін.

09:35 Бігла побачити батька.

09:55 Була безбожницька влада.

10:22 Поступила на філологічний у Львів.

10:45 Літаки-кукурузники.

12:20 Працювала у восьмирічній школі.

12:40 Працювала в Тернополі. Уроки християнської етики.

14:29 Чоловік працював в профспілці.

15:20 В селі було троє дітей.

15:40 Хата в Петриках.

16:15 Всі сімейні обов’язки були на мені.

18:30 Весілля.

20:30 Роздавали гроші.

21:00 Дитину в садочок: Знайомства або хабар.

22:30 Син сестри був таксистом та помер.

23:24 Навіть комуністи таємно хрестили дітей.

24:44 Засудити вчинок, бо ховали батька зі священиком.

26:43 Діти гарніше вдягалися, ніж вчителі.

28:00 Важко добиралися до Бережан.

29:30 Харчувалися своїми продуктами.

31:00 Віддавала мамі гроші.

31:50 Пряники з Хмельниччини. Тяжко жили.

32:10 Торф палили.

33:00 Виросла в християнській сім’ї. Всі молилися.

33:45 Вчили колядки та щедрівки. Ходили по хатах.

34:20 Радянські свята – це відпочинок дома. Не дуже шанували.

36:40 Шили з кашміру.

37:30 Кожний раз на Великодні свята чи на Різдво в школі проводилися так звані «хімічні вечори». Показувались усілякі досліди, що Бога нема і таке подібне. Ми відбували це все, а потім швиденько добиралися до дому на вечерю.

38:00 Ходили в кіно.

38:45 «Тато є? Корова є? Нема гуртожитку»

39:44 Студенти розподіляли гуртожиток.

41:10 Аварія.

41:49 Дітей вчила співати.

43:38 Діти писали твори.

44:06 Харчувалися в шкільній їдальні.

44:54 Бартер та купони.

43:55 В День Незалежності  вдягнула вишивку.

47:54 Жіночий колектив в школі.

48:32 хв.

 

Відео № 2

00:15 Випустили книгу з історії села.

02:10 В 28 років вийшла заміж, а всі мої подружки вже мали дітей.

03:15 Дні російської мови.

06:06 З чоловіком прожила 33 роки.

07:22 Чоловік помер.

Фрагмент 1: 08:00-09:16 Я вчилася в сьомому класі і треба було поступати в комсомол, а наші дуже боялися, бо страхали. Казали, що повісять і повбивають сім’ї. Ми боялися ті анкети, давали анкети, а ми не хотіли їх підписувати. Вперлися всі: Не будемо комсомольцями. Брали ручку, запихали мої пальці і своєю рукою підписували ту анкету. Потім нас збирали, боялися до школи навіть йти, але ми мусили ходити, як не піти до школи. Приходимо одного разу до класу, а на шкільному подвір’ї стоять сані з кіньми, і там дядько сидить, каже: «Тікайте діти, я маю вести вас в Золотники, там будете записуватися в комсомол». Хотіли те зробити, а тут надійшов участковий, нас всіх позгоняв на ті сані і вісімнадцять кілометрів везли нас на Золотник і там записували. Хлопці записалися, а ми вперті дівчата не захотіли. Всі на мене, як я запишуся, то всі запишуться.

09:45 Втекли через туалет.

10:23 Сховалися від участкового.

10:50 Мама вдарила при вчителях.

12:46 «Біла ворона» поступила в комсомол.

12:52 Не була партійною.

13:34 Молоко збирали.

Фрагмент 2: 14:05-14:49 В мене мороз по шкірі, коли я згадаю сталінські часи.

Інтерв’юерка: Ви пам’ятаєте як Сталін помер?

Оповідачка: Пам’ятаю. Це було 5 березня 1953 року. Я так раділа, що Сталін помер, бо тато поверниться з тюрми. Деякі дівчата з Хмельниччини, що були виховані в радянському дусі, то вони так плакали, а я накривалася одіялом і так тішилася: Господи, добре що він помер і тато повернеться додому. За тим катом народу ще плакали, по сто разів промовляли одне і теж саме, а якщо сто разів повторити то на сто перший повірить.

15:00 Сім’я з Донецька.

15:30 «Фашисти-бандери»

16:28 Все чогось боялася. Лінія фронту йшла повз нас.

18:03 Пасла корову.

19:20 Вірила в краще та в Бога.

19:40 «Московство» Павла Штепи. Правдиво описано.

20:20  Павло Штепа.

22:10 Ми винні самі, бо створили Московщину.

22:35 Людожери та дикуни. Не Московія, а Татарія.

23:19 Продали атомну бомбу.

23:40 Ми створили науку та релігію, а вони все від нас забрали.

24:30 Була завучем.

25:38 хв.

 

  Останні матеріали:

Наукова конференція "Усна історія і політичний ангажемент: (а)політичність усноісторичних досліджень у сучасній Україні"
Архів усних історій Чорнобильської історичної майстерні (м. Харків)
Центр усної історії при лабораторії соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького
Усноісторичні проекти науково-дослідної лабораторії «Історичне краєзнавство Уманщини» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
Навчальна лабораторія «Центр усної історії» при кафедрі новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії