Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
  Карта сайту

 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідач(ок)ів.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua

Ганна Копит (1937 р.н.), с. Петриків, Тернопільській р-н

 

Відео № 1

00:25 Родом з Тернопільщини, с. Гвардійське.

00:51 Народилася в березні 1937го року. Закінчила семирічну школу.

01:01 Поступила в Бережанське педагогічне училище.

01:10 В колгоспах все забирали.

01:40 Не вірили в «щасливе комуністичне майбутнє». Батьки не хотіли в колгосп.

02:39 Худобу забирали в селян.

03:40 Скелети худоби.

04:25 Муки трудодней. Десять днів роботи = один трудодень.

05:40 Суд присудив батьку п’ять років тюрми за жменьку конюшини.

06:10 Не дозволили попрощатися з батьком.

07:00 Родичці присудили вісім років за збір колосків. Потім зняли до трьох років.

08:22 Батька відправили на Донбас, а потім до Москви будувати університет ім. П. Лумумби.

08:55 В 53му році помирає кат народу Сталін.

09:35 Бігла побачити батька.

09:55 Була безбожницька влада.

10:22 Поступила на філологічний у Львів.

10:45 Літаки-кукурузники.

12:20 Працювала у восьмирічній школі.

12:40 Працювала в Тернополі. Уроки християнської етики.

14:29 Чоловік працював в профспілці.

15:20 В селі було троє дітей.

15:40 Хата в Петриках.

16:15 Всі сімейні обов’язки були на мені.

18:30 Весілля.

20:30 Роздавали гроші.

21:00 Дитину в садочок: Знайомства або хабар.

22:30 Син сестри був таксистом та помер.

23:24 Навіть комуністи таємно хрестили дітей.

24:44 Засудити вчинок, бо ховали батька зі священиком.

26:43 Діти гарніше вдягалися, ніж вчителі.

28:00 Важко добиралися до Бережан.

29:30 Харчувалися своїми продуктами.

31:00 Віддавала мамі гроші.

31:50 Пряники з Хмельниччини. Тяжко жили.

32:10 Торф палили.

33:00 Виросла в християнській сім’ї. Всі молилися.

33:45 Вчили колядки та щедрівки. Ходили по хатах.

34:20 Радянські свята – це відпочинок дома. Не дуже шанували.

36:40 Шили з кашміру.

37:30 Кожний раз на Великодні свята чи на Різдво в школі проводилися так звані «хімічні вечори». Показувались усілякі досліди, що Бога нема і таке подібне. Ми відбували це все, а потім швиденько добиралися до дому на вечерю.

38:00 Ходили в кіно.

38:45 «Тато є? Корова є? Нема гуртожитку»

39:44 Студенти розподіляли гуртожиток.

41:10 Аварія.

41:49 Дітей вчила співати.

43:38 Діти писали твори.

44:06 Харчувалися в шкільній їдальні.

44:54 Бартер та купони.

43:55 В День Незалежності  вдягнула вишивку.

47:54 Жіночий колектив в школі.

48:32 хв.

 

Відео № 2

00:15 Випустили книгу з історії села.

02:10 В 28 років вийшла заміж, а всі мої подружки вже мали дітей.

03:15 Дні російської мови.

06:06 З чоловіком прожила 33 роки.

07:22 Чоловік помер.

Фрагмент 1: 08:00-09:16 Я вчилася в сьомому класі і треба було поступати в комсомол, а наші дуже боялися, бо страхали. Казали, що повісять і повбивають сім’ї. Ми боялися ті анкети, давали анкети, а ми не хотіли їх підписувати. Вперлися всі: Не будемо комсомольцями. Брали ручку, запихали мої пальці і своєю рукою підписували ту анкету. Потім нас збирали, боялися до школи навіть йти, але ми мусили ходити, як не піти до школи. Приходимо одного разу до класу, а на шкільному подвір’ї стоять сані з кіньми, і там дядько сидить, каже: «Тікайте діти, я маю вести вас в Золотники, там будете записуватися в комсомол». Хотіли те зробити, а тут надійшов участковий, нас всіх позгоняв на ті сані і вісімнадцять кілометрів везли нас на Золотник і там записували. Хлопці записалися, а ми вперті дівчата не захотіли. Всі на мене, як я запишуся, то всі запишуться.

09:45 Втекли через туалет.

10:23 Сховалися від участкового.

10:50 Мама вдарила при вчителях.

12:46 «Біла ворона» поступила в комсомол.

12:52 Не була партійною.

13:34 Молоко збирали.

Фрагмент 2: 14:05-14:49 В мене мороз по шкірі, коли я згадаю сталінські часи.

Інтерв’юерка: Ви пам’ятаєте як Сталін помер?

Оповідачка: Пам’ятаю. Це було 5 березня 1953 року. Я так раділа, що Сталін помер, бо тато поверниться з тюрми. Деякі дівчата з Хмельниччини, що були виховані в радянському дусі, то вони так плакали, а я накривалася одіялом і так тішилася: Господи, добре що він помер і тато повернеться додому. За тим катом народу ще плакали, по сто разів промовляли одне і теж саме, а якщо сто разів повторити то на сто перший повірить.

15:00 Сім’я з Донецька.

15:30 «Фашисти-бандери»

16:28 Все чогось боялася. Лінія фронту йшла повз нас.

18:03 Пасла корову.

19:20 Вірила в краще та в Бога.

19:40 «Московство» Павла Штепи. Правдиво описано.

20:20  Павло Штепа.

22:10 Ми винні самі, бо створили Московщину.

22:35 Людожери та дикуни. Не Московія, а Татарія.

23:19 Продали атомну бомбу.

23:40 Ми створили науку та релігію, а вони все від нас забрали.

24:30 Була завучем.

25:38 хв.

 

  Останні матеріали:

Вільча – переселене село
Вільча - переселене село
Міжнародна наукова конференція Усна історія і політичний ангажемент: (а)політичність усноісторичних досліджень у сучасній Україні
Літня школа «Усна історія», 8-14 липня 2018 року с. Яблуниця, Івано-Франківська область, Україна
Центр усної історії Ізмаїльського державного гуманітарного університету
  Найбільше читають:

Вільча - переселене село
В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії