Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
  Карта сайту

 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідачок.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua

Ольга Баб'як, смт. Красне Буського району Львівської області

Відео № 1

Зустріч у садку

Фрагмент 1: 00:15-00:37 Всьо виганяли, всьо виганяли, годинник на столі лишила і поляк не дозволив вернутися, я хотіла, баба. Вони все підряд нищили, все забрали. Те, що могли взяти собі в руки, то на фіру, то забрали, а решту лишали.

00:39 село Заватка, яке поляки вирізали, діти, комісія з Москви.

01:20 Наказ про вигнання всіх українців, поляки гнали.

01:40 Мати та батько. Батько був «бандерою».

02:22 Переправа через річку Сян.

03:25 Спогади про колишній дім: мали багато землі.

03:40 Жили у Репетній, Санок.

04:18 хв.

Відео № 2

00:42 Вивезли в Тернопіль, жили у Ямполі.

Оповідачка запрошує до хати.

02:20 Інтерв’ю продовжується у хаті оповідачки

02:25 Везли вагонами, не було їсти, так везли в Тернопільську область.

02:58 Люди рубали та палили смолу. Були «як цигани».

03:13 Батько та мати просили хліба у місцевих мешканців.

03:38 Приїхали  чоловіки, «бородаті волиняки» з метою забрати до себе приїжджих.

04:20 Було літо, зробили кухню на дворі. Заробляли муку, мед.

04:30 Дали польську хату в Васківцях і переїхали до Львівщини.

05:14 Мали в Польщі хату, багато землі, були коні.

05:51 Сусіди жили файно, мали магазин.

06:47 Були великі сади: ягоди, гриби. Тут нема нічного.

07:17 Я була у мами одна, родич з Німеччині не повернувся, а інший в Англії вже напевно помер.

08:10 В Польщі не залишилось нікого, всіх вивезли, всіх родичів.

08:14 Думали, що вивозять у Сибір як «куркулів», дуже боялися.

08:39 Був приказ, що маємо покинути, вранці вже прийшли.

08:50 Поляки при виселенні були трохи лояльні, бо село купило карабіни Польщі.

09:30 Усе майно полишали в Польщі, бо не могли фізично багато взяти.

10:00 При виселенні завезли до Санока.

10:30 Покидали в вагон як худобу.

11:30 Діти вночі розпалювали смолу та грілися.

11:55 Вигнали навесні – 5 травня.

11:57 На стодолі жили на Волині до самої зими, поки не дали хати.

12:03 Давали чи самі крали збіжжя.

12:20 Оповідачка відволікається від теми та розповідає про Свідків Ієгови, які навіщали її. Завітала дочка оповідачки.

13:18 Працювала на цукровому заводі. До України мала велику пенсію – 125. За України пенсія маленька – 900. Світло та газ дуже дорогі.

Фрагмент 2: 13:49-14:01 Надіялись що щось вернуть, бо все забрали. Німеччина вертала, а Польща не вертає. Збирали документи. Було багато гектарів землі.

15:08 Після виселення, поляки нашу хату розібрали.

Фрагмент 3: 15:27-18:20 Інтерв’юерка: Ваша хата згоріла в війну? Чому?

Оповідачка: Згоріла й все. Ми в війну у лісі були, в бункерах, хати лишили. Пироги робили з мамою, і літають самольоти та кажуть – Війна! Німець у війну… (нерозбірливо)  Пам’ятаю, як сказали, що війна, і всі почали бункера у лісі… Ми там жили. З села мама,  діду щось привезуть, корову тримали, всьо в лісі, погоріло, а німаки стріляють. Чоловіка сестра хотіла грушки, а сиділа в бункерах. Сестра та ще там друга вилізли та почали по грушки. А німаки дивились, що там хтось є на грушці, що хтось в селі є, а то всьо в льохах, люди мали великі льохи, то не то, що два метри та вода стоїть. П’ять метрів та води не було у льосі та почали вони стріляти. Сестра забилася, чоловіка ранило, аж через живіт у ногу куля пішла, і дівчину другу ранило за ті грушки, в війну були санітари, але сестра вмерла.

17:46 Бувало лежу з дочкою, кажу – Ви б то пережили що ми.  Що ввечері лягала та не знала, чи встанеш. Невже було шкода, що я б мала взяла цей годинник? (спогад про виселення) І вже не можна було до хати зайти. Вийшла, щось положила та будь здоров! Стояли з карабінами за тобою.

18:29 Фотографій ніхто тоді не робив, це зараз роблять.

Фрагмент 4: 18:37-19:13 А що було то й лишили, у нас стільки книжок було. Дід був в Америці, то він слав, іноземні скупляли. Дуже багато закупав книжок, ящики, і церковні і таких. Всьо там десь згнило, хіба може хтось відкопав. І збіжжя закопували люди, бо думали що нас вернуть назад, щоб було що їсти. Ніхто не вернувсь, вивезли всьо.

19:25 Перший клас на Волині.

19:55 Агітували на переїзд до України.

21:30 Намагалися жити у великих містах, де була робота.

22:06 20 років України, але нічого доброго.

22:30 Літо на заробітках у людей.

22:50 Канада допомагає.

Фрагмент 5: 23:04-23:58 Інтерв’юерка: Коли переїхали, як ставилося до вас місцеве населення, українці як ставилися?

Оповідачка: Українці нічого нас прийняли. Нічого, все добре. Казали – переселенці-переселенці, але вжилися, нічого.

Інтерв’юерка: Допомагали вам трохи?

Оповідачка: Тут не були люди багаті, приїхали з мамою, пасли корову, де не змерзла картопля, фасоля – збирали. Несли до дому, щоб суп мама зварила на весну.

24:12 хв.

 

  Останні матеріали:

Архів усних історій Чорнобильської історичної майстерні (м. Харків)
Центр усної історії при лабораторії соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького
Усноісторичні проекти науково-дослідної лабораторії «Історичне краєзнавство Уманщини» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
Навчальна лабораторія «Центр усної історії» при кафедрі новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Усноісторичні проекти Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору», м. Львів
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії