Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
  Карта сайту

 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідачок.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua

Марія Садова (1940 р.н.), м. Буськ

Відео № 1

00:29 Пам’ятаю тільки річку в селі.

00:42 Переселили в Тернопільську область в українську хату.

01:14 Тут не було колгоспів як на Сході.

01:29 Одні в Америці, а другі в Канаді.

02:20 Дали двадцять кілограмів вівся допомоги.

02:30 Голодний 47й рік.

02:55 Батько вірив, що повернимося додому.

03:05 Батько повернувся з фронту інвалідом.

03:30 Польські повстанці.

04:25 Я 40го року, а в 46му переселили.

05:00 Все на одній мові.

Фрагмент 1: 05:36-06:35 Інтерв’юерка: Може ви щось пам’ятаєте про переселення? Як вас виселяли, як вас вивозили? Якісь дитячі спогаді може лишилися?

Оповідачка: Вивозили в товарних поїздах, а хата згоріла в війну, попав снаряд на хату і хата згоріла в війну. Переховувались по підвалам, той підвал досі є. Хати немає, там побудовані нові вже будинки. Підвал той зберігся, камінь той підвал. Насильно вивозили, навіть коня не мали, не знаю в чому дядько вивозив. Корову запрягали, їхали в товарних вагонах разом з худобою переселяли. Тернопільщина… де то нас кинули? Забула де нас кинули, де розселяли, а так не пам’ятаю.

06:55 В селі були мішані люди.

07:47 Люди переховувались від переселення.

08:27 Не хотіли їхати.

08:42 В 45му добровільно переселялись.

09:06 Хто стільки міг, стільки брав.

09:20 Хто не хотів їхати, мусив би прийняти польське підданство і на німецьку територію.

10:20 Дали стареньку хату.

11:00 Брат народився в 50му, а сестра в 47му.

11:58 Деякі поляки залишали речі.

13:05 Лушпайки сушили.

13:23 Одні чоботи на двох.

13:50 Брат загинув 5 років тому.

14:55 Мама народилася у Польщі, її батько був в Америці.

16:35 Зараз нікого не знаю.

16:57 Мама ніде не працювала.

17:40 Постійно були нарікання за хату.

16:13 Пізніше побудували хату у Красному.

19:20 Тато робив в Колгоспі у Красному.

19:48 Нікого не знаю з приїжджих.

20:30 До переселенців ставилися нормально.

21:00 Називали «лемками».

22:23 Зять – голова сільради.

23:05 Святкували ми свята такі самі, як й інші.

24:35 Думали, що вернемося додому.

25:30 Зашифровані листи.

27:19 Ходила в школу.

27:58 Вчителі старалися для дітей.

29:50 Писали пером і ручкою.

30:22 Мама була неграмотна.

30:35 Батько кінчив юридичний інститут.

31:45 Обікрали.

Фрагмент 2: 32:33-33:08 Інтерв’юерка: Ось ви згадали, що не хотів йти в партію. А взагалі ставлення до радянської влади?

Оповідачка: Люди боялися радянської влади. Коли ми приїхали, були ті «стрибки», не було такої поліції, а була така воєнізована. Вони охороняли поле, коли ми ходили колоски збирати. Тоді не дозволяли, спалювали, а ми хоч для курки збирали, на жорнах мололи, колоски сушили, пекли хліб, вареники були.

33:21 Тато був в радгоспі.

33:54 Всі були однакові та бідні.

36:03 Закінчила кооперативний технікум.

36:29 Працювала в кафе у Красному.

36:50 В 18 років вийшла заміж.

37:10 Чоловік був бандерою, повернувся з заключення.

37:50 Було трудно.

38:07 Дали квартиру в Буську.

39:02 Прожили 40 років.

Фрагмент 3: 39:17-41:35 Інтерв’юерка: Те що ваш чоловік був суджений з-за ОУН-УПА, як-то сприймалось батьками в той час?

Оповідачка: Так не розголошувалось. Я його не питала і він ніколи сам особисто не розказував. Під кінець вже сусідка приходила, вже за України, то вони спілкувались на ту тему. А колись на ту тему мови не було.

Інтерв’юерка: І він ніколи вам не розказував…

Оповідачка: Був в тюрмі кравцем, шив. Лучше б йому було на вільному поселенні.

Інтерв’юерка: А де він був і скільки часу він там був?

Оповідачка:  В Воркуті був. 25 років і сестра його мала 25 років, але сім років він відсидів. Сталін помер і вже тоді…

Інтерв’юерка: В якому році він був репресований?

Оповідачка: Десь 47-48 певно.

Інтерв’юерка: Він з родиною приїхав сюди назад?

Оповідачка: Батьків не було. Тільки він і сестра, брат один остався.

Інтерв’юерка: А сестра з ним приїхала?

Оповідачка: Ні, їм не можна було вертатись. Вона оселилась в Кривому Розі.

Інтерв’юерка: А вашому чоловіку як вдалося сюди приїхати?

Оповідачка: Видно дали документи. Малолітнім його посадили та признали як малолітнього, він тоді не мав 18 років, сестра була старша.

Інтерв’юерка: А чому його засудили, що він таке робив? Ніколи не розказував?

Оповідачка: Може їсти носив комусь та й засудили. Сестра, як я поняла, була зв’язковою, то вона тепер розказувала, 72 роки мала, вона потерпіла.

41:50 Брат ходив до кравця.

42:30 Ми не згадуємо теми переселення.

43:14 Зять працює на залізниці.

44:27 Особливих традицій не передаємо.

46:24 Найми.

47:47 Мама вагітною жебракувала, просила.

Відео № 2

00:05 Живемо порівняно непогано.

00:30 Мені хватає пенсії.

02:39 Бойки.

04:00 Пісень не запам’ятала.

05:10 Автобіографія.

05:42 В очі зять сказав, що я лемка.

06:25 Поїхати б подивитись, де я народилась.

06:50 Поїхала, подивилась. Можна вмирати.

08:15 Невелике село, природа гарна.

08:58 Неродючий ґрунт.

09:13 Брат дав виклик і по виклику поїхали в гості.

Фрагмент 4: 11:09-11:51 Коли приїхали в Буськ, то тут не відчувалось хто поляк, всі вродє однакові були. А вже при Україні відкрили костел, то дивлюсь - поляки йдуть і вже по своєму розмовляють, і відчутно було, що є і поляки в Буську. Я думала, що вона там українка, місцева, місцева, а вони йдуть вулицею і розмовляють по-польські. Раніше то не можна було, видно що раніше так не спілкувались, не так дозволено було, а тепер вільно себе люди почувають. Якою мовою говорять, такою йдуть і розмовляють.

12:35 Костел є у нас.

Фрагмент 5: 13:43-14:21 Інтерв’юерка: А після війни були церкви? Після війни, переселення, в селі вашому була церква? Якісь релігійні звичаї?

Оповідачка: Не було церкви. Була, але її зруйнували і віддали її під комору – зерно тримали. Брат як помер, то ще ховали в тій церкві, то було в 49му році. Брата ховали в тій церкві, а потім там була клодова колгоспна, але тепер там відбудована церква гарна.

15:05 Священник завжди святив по хатах.

16:13 Всі були хрещені.

17:50 Село Тополеве – багато євреїв.

18:21 Золото закапували.

19:40 Тут німців не було, не переселяли.

20:44 Договір. Розповідь про майбутній фільм.

22:43 Сталін підписав договір і обмінялись територіями.

24:00 Особливості договору.

32:20 Об’єднання переселенців.

35:38 хв.

  Останні матеріали:

Архів усних історій Чорнобильської історичної майстерні (м. Харків)
Центр усної історії при лабораторії соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького
Усноісторичні проекти науково-дослідної лабораторії «Історичне краєзнавство Уманщини» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
Навчальна лабораторія «Центр усної історії» при кафедрі новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Усноісторичні проекти Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору», м. Львів
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії