Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідачок.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua

Марія Новосад (1931 р.н.), м. Буськ

Відео № 1

00:50 Я 31го року. Мені було 14 років на момент переселення.

01:18 Сиділи в вагонах в Любачеві.

Фрагмент 1: 01:34-04:10 В нашому селі ми жили з поляками. Через наше село йшла дорога – по правій стороні жили поляки, а по лівій українці. Ми з поляками дуже добре собі жили, не ворогували. Як потім стало те безвладдя, я не знаю, як  сказати… Чи то були партизани, чи то була банда і польська і українська. Три кілометри від нашого села то була границя, де були польські банди і українські… буду казати партизани, бо банди то некультурно. Ми жили під польськими, бо ми з поляками дуже добре собі жили, нас не рухали, а так нападали: поляки на українські, українці на польські, витворяли там, що хотіли і нас не рухали. Потім поляків заїло це, чого ми сидимо разом з поляками на польській території, і нас мали винищити. Свято Трійця, «Зелене свято»  ще кажуть… Нас мали в понеділок всіх винищити, то мала бути така акція. Солтіс – голова сільради, гміни польської сказав нам: «Я не хочу брати на свою душу вас всіх. Ось цією дорогою три кілометри, там є партизани українські – вони вас не затронуть, а наші вас пропустять. Прошу, хто бажає, можуть виїхати з села». І вот так, хто лишився, ніхто з живих не лишився. Вони ще хотіли вбити того солтіса, що він повідомив, і всьо. Це вже було до переселення, ми вже таке пережили, переїхали на українські села, а там були хати порожні, бо поляків звідти вигнали українці, таке було. Ми потім повернулися назад в своє село. Хата було зруйнована, без вікон, без дверей, і як могли доживали до того 45го року. Потім вже пішла акція «Вісла».

04:48 «Переселити, щоб ви не мучались».

05:09 Переїхали до Буська.

05:30 Батьки як раз побудувалися в Польщі.

05:50 В 45му все залишили і їхали сюди.

06:11 Від поляків тортур не зазнали.

06:34 В сім’ї шестеро дітей.

07:09 Баня в польській хаті.

Фрагмент 2: 08:09-09:03 Як почалася війна німецька, більшість мали українці, ніби поляки біли принижені. Ніби верх мав українець, голова сільради був новий наш український. З нашого села навіть на роботу до Німеччини ніхто не виїжджав, ні з поляків, ні з українців. Ми так шанували їх, а вони нас. І так ми добре жили і так ми спаслися, що ми з ними добре жили.

09:30 Дими в українських селах.

10:15 Ходила один рік до польської школи.

11:08 Мусила допомагати мамі.

Фрагмент 3: 11:31-12:35 Місцеві люди нас не сприйняли добре. Нас всяко називали, прізвиська давали. Нам казали: «Козірайки».  Ще там якісь, всякі, тут я не тільки з наших сел, є і другі – Перемишь, Лемківщина, Бойківщина. Всякі переселенці. Знаєте, то є містечко, то трошки панськувате, а ми приїхали з села й ще бідні. На станції валялись, треба було ночувати, як цигани. Тяжко було нашім батькам всьо пережити.

13:14 Батько устроївся на Промкомбінат.

14:45 Загинула невістка.

16:10 Дітям то всьо розказую.

17:44 Згадка німецьких слів.

18:30 Народилася я в 31 році, 11 липня, в с. Блазові.

20:16 Полола, рвала та жала.

21:40 Євреї займаються торговлею.

23:00 В 39му році кінчила першій клас польської школи.

24:50 Ходили до репетитора української.

26:50 Німці нас не нищили.

27:17 Пам’ятаю як євреїв везли на розстріл.

28:30 Особливо тяжко було при виселенні.

31:00 Уповноважений.

33:13 Ми добровільно виходили зі свого  села.

34:25 мама пекла пиріжки.

35:14 хв.

Відео № 2

01:13 Брат народився в 33 році.

02:08 Поляків тут майже не лишилось.

02:54 Поляки думали, що вони вернуться. І ми думали, що ми вернемося.

03:57 Товариство «Любачивщина».

05:30 Поїдь у Польщу.

06:50 Напевно, батько був український партизан.

07:20 Батька виселили поляки на німецьку територію.

08:17 Наше поле без нас засадили лісом.

Фрагмент 4: 08:45-09:30 Кожну ніч думаєш, що на нас нападуть. Ми сім’ями збирались до одної кімнати, щоб не було лячно. Наприклад, наша сім’я, ще прийшло три, всі з дітьми, тулимось. Дивимось, на кінці села вже стріляють, постріляли, постріляли, полякали нас і ступили більше не йшли.  Ми ж не спимо, вночі вартуємо, на стражі. Дивимося, пішли гусаком, чергою, всі озброєні. Слава Богу, пройшла ніч.

11:15 Коли ми переїхали, тут була Українська Радянська Соціалістична республіка.

12:14 На кожного переселенця була справа по оцінки майна.

15:00 Якщо кожен день розмовляти, то польська б запам’ятовувалась би.

15:20 Ходили до костьолу.

17:33 Польський хлопчик в класі.

19:35 Більше дружили з українцями.

20:53 Я була мала, мені по страху було все пам’ятати.

22:00 Листи на польській.

23:03 Останнім часом втратила зір.

23:46 Чоловік місцевий, з сусіднього села.

25:03 Чоловіка забрали в армію, морфлот.

Фрагмент 5: 26:10-27:15 Навіть в комсомолі я працювала, я була в райкомі комсомолу, можу похвалитись, як то кажуть. Я кінчала десятий клас, але мене зранку батьки привчили до релігії, я дуже ходила до церкви, я дуже то всьо…  но як пішла в комсомол, то не можна до церкви ходити. А як я можу не ходити до церкви?  Мушу ходити до церкви, але треба поступати в комсомол, значить не ходити до церкві. Ви представляєте собі, на два десяті класи: «А» і «Б» я одна лишилася не комсомолкою. Мене так директор той розізлив, то я поставила принцип, що я піду до церкви, так я кінчила десятий клас не комсомолкою.

21:17 Працювала в фінвідділі.

27:48 Колежанка москалька.

28:18 В райком комсомолу на заміну.

29:56 «Як там мої кадри?»

30:30 Була дуже побожна.

33:28 Вороття назад нема.

35:57 Водохреще.

37:24 хв.

Відео № 3

00:43 Тут меншин є досить.

01:50 Інтерв’юерка веде діалог з доповідачкою.

03:25 З поляками жили добре.

03:54 Батько обробляв землю.

05:30 Батько мусив дати дітям кусок поля.

06:16 Хтось повинен перед Богом за це відповісти, що люди так страждали.

08:05 Польські сім’ї підтримують церкву.

10:15 Немає у нас зла на поляків, що розібрали хату.

14:17 Пам’ятник спонсорували.

16:27 Пані Марія.

16:51 Богдана-Євгенія.

19:40 Українка, але ходить до костелу.

21:20 Подяка від інтерв’юерів.

Розказ про особливості проекту.

27:50 Читання договору.

  Останні матеріали:

Вільча - переселене село
Участь УАУІ у зйомках документального фільму про історію та партнерство між містами Зінген (Хоентвіль), Німеччина, та райцентром Кобеляки Полтавської області
Проект “Вільча - переселене село”
Усна історія та гуманітаристика: з досвіду діяльності Української асоціації усної історії
Світлана Одинець: "Суб'єктивність усної історії: сила в слабкості"
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії