Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідачок.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua

Марія Маленко (1935 р.н.), м. Буськ

Відео № 1

00:09 Такса Льомпій.

00:50 Німець ділився продуктами.

02:05 Плач з-за повістки.

Фрагмент 1: 03:19-04:17 Того, що, наприклад, було у роки війни, я не знаю хто це робив між українцями і поляками і чия це робота. Українці та поляки жили дуже дружно. Моя мама, з її сторони – всі поляки, а батько – половина українців, половина поляків. Так виходить, що батько йшов за дідом, і по тій лінії чоловічій, а ті йшли по батькій. Ви мене розумієте, що я говорю? Бо я, так, знаєте, акцент западенський. Полячки виходили за українців, українки женилися на поляках. Одним словом, отаке було, ніякої різниці не було. Ті ходили до церкви, ті до костьолу, молилися, до тих ходили. Нічого не було, потім я не знаю, що це сталося у роки війни, отаке було не знаю що.

04:23 Тато дуже релігійний.

05:00  Сім’я (сусіди) у селі. Служив у війську Австро-Угорщини.

05:50 Жіночку до гетто.

07:18 Народилася у Козлові. Родичі були поляки.

08:40 Бог створив людей.

09:00 В більшості розмовляли вдома на українській.

09:44 Капличка Матері Божої.

11:24 До війни батьки працювали на своїх полях.

12:00 Рускі забрали господарство.

12:20 Чоловік з Сумщини, з сім’ї куркулів.

13:00 Вийшла заміж у 58 році.

13:15 Музичне училище. Направили до Яворова.

14:00 Прожили разом 38 років. Маю четверо дітей та дев’ять онуків та одну правнучку.

14:50 Мама була модельєром.

15:44 Чоловік був партійний.

16:00 Ксьондз Корницький.

17:08 У католицькій церкві взяли шлюб у 90х роках.

17:55 Працювала в Яворівській області.

19:00 Грала у театральних виставах.

Фрагмент 2: 21:00-22:20 Інтерв’юерка: А ви пам’ятаєте, як радянська армія сюди приходила?

Оповідачка: Пам’ятаю. Вони прийшли в 44му році, німецький високий сказав, щоб молилися за нього. Ввечері війська, що тут стояли, пішли на Захід, а ранком вже були рускі війська. Та що я запам’ятала дівчиськом? Вони йшли в селі з таким шумом, а ми сиділи в льоху. Мама закрила двері подушкою, бо будуть стріляти, а куля не пройде дальше, зупиниться у пір’ях подушки, і що я запам’ятала: «Немци есть?»  - «Ні, проше пане, німці вже давно пішли»! Мама казала. І ще запам’ятала в першу чергу, що вони робили – нищили хрести, фігури, церкви.

23:00 Хрест.

24:11 Сон.

27:00 Дітей хрестила у радянський час.

27:55 Сестра з Бигдоща.

29:08 Хрестили підпільно.

29:40 В Буську костьол був закритий до 90го року.

31:10 Церква для всіх.

Фрагмент 3: 32:17-33:45 Інтерв’юерка: До війни серед українців були православні чи греко-католики?

Оповідачка: Тут були тільки греко-католики і римо-католики. Православна прийшла в 46му році. Багато священиків почали вивозити, через те, що не хотіли приймати православ’я, і багато повивозили, багато пропало, загинуло у Сибірі, Казахстані.

Інтерв’юерка: Вірні легко перейшли на православ’я?

Оповідачка: Ви знаєте, моя бабця… Я знаю свою бабцю, говоритиме про своїх.  Моя бабця не дуже хотіла переходити, вона молилася в хаті. Я не буду засуджувати православних, вони не винні, що так сталося, але справа в тому, що люди привикли до католицької віри тут, і потім стали переходити на православ’я. Але якщо прочитати Біблію: Має бути віра, яку заповідав Христос. І коли Христос другий раз прийде на землю, буде та віра, яку він заповідав, а не та, яку люди створили.

34:50 Секти чіпали.

35:57 Всі в сім’ї були віруючи.

37:44 Німці ніколи у християн нічого тут не рухали. Образи не скидали.

38:20 З євреями були завжди у мирі.

Оповідачка час від часу переходить на польську.

39:10 Єврейські склєпи.

41:30 Ісус прийде на землю на наведе порядок.

42:19 Хотинська Божа Матір.

43:33 Ієгови не признають Матері Божої.

Фрагмент 4: 44:00-46:23 Інтерв’юерка: В мене ще одне питання, якщо можна. Коли переселяли поляків, не було загрози, щоб вашу маму виселили? Ви пам’ятаєте ті часи, коли польські родини виселяли в Польщу, а сюди приїжджали українці?

Оповідачка: Пам’ятаю. Я тільки пам’ятаю одне, що ми завжди ввечері, мама збиралася в хаті і заслоняла вікна коцами чорними, щоб не видно світла, і так сиділи у хаті, позакривалися у середині і молилися. Одного разу тато приходить і говорить: «Ми розумієте, що багато є навіть таких людей - там поляки, там поляки, там такі…»  Мій тато казав, що нема в нас ні поляків, ні українців – в нас є люди. Ми повинні всіх людей шанувати. Вони є люди, і вони після того відходили і вже не мали ніякої спілки. Пам’ятаю, що від Кізлова до Журатина одна жіночка йшла, і її вбили. Потім казали, що її вбили бандеровці, а то не бандеровці, то вбили КГБісти. Тут навіть не розбереш, історія ще так буде крутитися, ще мусе то все вийти наверх. На Східній Україні всіх повбивали – 32-33 рік. Скільки там повивозили? Скільки там знищили? Но ви знаєте, якщо зі Східної України. Мій чоловік говорив, що то страшне було. Ще одне пам’ятаю - в 47му році зі Східної України приходили до нас, бо не мали що їсти. Наші люди як могли так помагали їм, хто мав той давав. Тут теж не були багаті, але кожен старався прийняти, щось дати на дорогу, щоб людина не згинула у дорозі.

46:40 З переселенцями не було непорозумінь.

48:07 В радянському паспорту була записана українкою.

48:18 Я є половина на половину.

48:33 хв.

Відео № 2

00:07 Хлопці мої володіють польською.

00:50 На Україні має бути державна мова – українська.

01:43 Онуки розмовляють українською.

Фрагмент 5: 02:25-08:00 Улюблені пісні

(співає)

08:19 Чай.

08:45 хв.

Відео № 3

Оповідачка розмовляє польською.

00:20 хв.

Відео № 4

Оповідачка показує фотографії.

00:05 Родина в Польщі.

00:18 Тьотя.

01:14 Сестра з Польщі.

01:25 Дочки.

02:24 Брат.

03:05 Договір про використання спогадів.

03:38 хв.

Відео № 5

Підписання договору оповідачкою.

Відео № 6

00:07 Головне, щоб ми жили у мирі та злагоді.

00:15 Бог на першому місці.

00:22 хв.

Відео № 7

00:12 Донька модельєр.

Оповідачка розповідає про сукні дочок.

01:14 хв.

Відео № 8

01:13 В 67му переїхали до Буська.

01:28 Працювала в школі дев’ять років.

02:29 Бабця жила сто років.

04:00 Переселили в будиночок.

04:42 Впала в війну лише одна бомба.

05:30 Наші люди довго не тримають зла.

06:17 Завжди згадую слова Ісуса.

07:17 Мама співала ліричним сопрано.

07:27 Чоловік викинув партійний квиток під моїм керівництвом.

08:00 Співали колядки.

09:20 На початку 1990х років були непорозуміння між католиками та православними.

10:50 Співали в церковному хорі.

12:10 Один до одного непогано відносимося.

14:00 Волонтери з Запоріжжя.

15:15 Безвізовий режим між Польщею та Україною.

Фрагмент 6: 16:25-18:59 Інтерв’юерка: Ваші батьки в колгоспі були?

Оповідачка: Були. Я й сама помагала мамі. То страшне, що робило, особливо ті люди, які мали поля… Вони так протестували. Вони приходили до сільради, до району. Не хотіли, щоб в них забирали поля. Це теж несправедливо! Ось дивіться, мали люди поля свої, мали свої господарства, стодоли, всьо мали. Прийшли, всьо забрали, коней за апартаменти забрали, залишили без нічого. А тепер, щоб дали кусочок поля, треба ще платити. Від нас то це все здуру забрали, а тепер бери плати за той кусок. Наші батьки платили за то, багато платили, щоб це мати для своїх дітей.

Інтерв’юерка: А вчителі в школі були зі Східної України чи місцеві?

Оповідачка: Після війни було декілька місцевих, а у більшості зі Східної України. Одразу включили російську мову. Я знаю російську мову, ми всі тоді вчили російську мову. В роки війни було три чи п’ять класів українських і два було польських. Мама записала мене у польську школу, якби я походила хоть би рік до польської школи, я би прекрасно знала польську мову. Я походила лише два місяці, і всьо розлетілось, і нічого не було. Пізніше перейшла в третій клас української школи, то всьо одразу треба наверстати, але осилила і українську і по польські. Можу читати, писати, по російські само собою.

19:04 Добре відносились до вчителів з Східної України.

20:05 Бандерівців в Буську не бачила.

20:43 Батько дуже сміливо говорив, не боявся.

21:50 Картки за померлих у костелі.

22:42 Якщо люди покаються – то буде прощенно.

23:05 Ясновидець Сидік.

23:54 Цвинтар у Кремлівської стіни.

25:20 Слова Ісуса.

26:30 Оповідачка приносить молитви на Вербницю.

28:20 Світ буде врятований від Третьої Світової завдяки молитві.

29:19 Відчуваю божу підтримку.

33:00 Якби Радянський Союз поставив би Бога на перше місце, то б була найбагатша держава в світі.

33:32 Мама мала два класи.

33:54 хв.

  Останні матеріали:

Вільча - переселене село
Участь УАУІ у зйомках документального фільму про історію та партнерство між містами Зінген (Хоентвіль), Німеччина, та райцентром Кобеляки Полтавської області
Проект “Вільча - переселене село”
Усна історія та гуманітаристика: з досвіду діяльності Української асоціації усної історії
Світлана Одинець: "Суб'єктивність усної історії: сила в слабкості"
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії