Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідачок.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua

Марія Мацко (1942 р.н.) і Олена Геряк (1936 р.н.), смт. Красне Буського району Львівської області

Відео № 1

00:35 Вивезли в Тернопільську область, Зборівський район.

Фрагмент 1: 00:38-01:05 Під голим небом в товарняку ми їхали в поїзді. Два тижні ми там сиділи, дощ не дощ, спека не спека. Ми сиділи, поки не приїхали якысь з колгоспу і нас не позабирали в село, по селах порозвозили. Ось таке було життя. Якби я мала шістнадцять років, може я більше щось того, а так мені мама розказувала.

01:26 Бідували. Збирали колоски в Тернопільській області.

01:38 До Колгоспу – примусово.

Фрагмент 2: 02:10-03:12 З рідного села вивезли людину під голим небом. Кажуть: «Ви назад повернитесь!» Де ж то правда?  Яка може то бути правда? Село спалили, хати нема, чим жити? Хоть би давали якусь хату, не знаю яку, хати, нема туди що їхати. Вже треба світ доживати тут. Осліпла на старості літ, і таке моє життя. Не знаю, чи поляки спалили село, чи москалі спалили, я вам точно не скажу, то треба старших питати. Поляків звідси вивозили на Польщу, а нас сюда. Нащо було рухати людину? Там родилася, як то кажуть, діди-прадіди,  жили на своїй землі, дехто лишився і живе, а нас повивозили. Таке було життя наше.

03:30 Дитинство в Польщі не пам’ятаю. В 42му народилась, в 46му вивезли.

04:00 Вагон не пам’ятаю.

04:40 Лемками називали.

04:50 Дали польську хату.

06:11 Від старої хати немає сліду.

06:30 Хату розібрали.

07:30 Сусідка Олена.

08:11 Син в Америці.

Фрагмент 3: 08:57-09:45 Нас привезли  в 46му році навесні. Тато помер в 47му році. Мама лишилась з чотирьома дітьми, діти потім повиростали, порозходилися. Ходила до школи. Не було як вчитися, треба було по дрова їхати до ліса. Сніги, але треба було дров на зиму. Ми з мамою з сорочками робили ті дрова. Мама в 58му році померла, і ми вже переїхали сюда. Таке життя то було. Не було легко, поки ту хати побудувати, вугля носила зі станції, не було чим палити, не було за що купити.

10:48 В школі не ображали.

11:18 Компенсації не давали і не дадуть.

12:20 Тисяча гривень.

13:12 Висадили на пероні.

Фрагмент 4: 13:53-14:16 Ліжка позабирали, стіл ще донині ми маємо з Польщі. Вже скільки років. Ще він там був той стіл, з такого дерева. Стільницю маю ще польську, з Польщі, тоже ще добре. Скриня є ще, є ще з Польщі пам’ятка.

14:20 Вивезли навесні, в травні місяці.

15:10 Колоски збирали.

15:22 Привезли в село Білоголове, Тернопільська область.

16:33 хв.

Відео № 2

Спілкування на ганку. З’являється ще одна оповідачка.

01:46 Лила вода, що все понамокало.

02:00 Польські хати біли всі зайняті

02:26 Хатинка без вікон та дверей.

02:58 Батько будував хату.

03:43 хв.

Відео № 3

00:04 Все засіяне лишили.

00:28 Вісім років на час виселення.

01:42 хв.

Відео № 4

00:08 Ходила по селі, збирала хліба.

00:38 Вже нема коли жити.

01:12 Кожна держава має свою мову. Україна повинна бути з українською.

Фрагмент 5: 01:21-02:18 Інтерв’юерка: Скільки часу дали вам щоб ви зібрались? Годину-дві?

Оповідачка: За п’ятнадцять хвилин мали бути наззовні. Що можна було узяти? Мама охопила черевики, тряпки (нерозбірливо) Мама була поранена у Польщі.

01:54 Інтерв’юерка: То в часи війни вона була ранена?

Оповідачка: Осколок так висів (показує на ноги), що за рік з тієї сторони виліз. Нога як колода, возили, що навіть німці операцію робили. Витягали той осколок, але за рік само якось через кості (нерозбірливо)

02:25 Семеро дітей.

03:32 Робила на цукровому заводі.

Фрагмент 6: 04:00-05:17 Інтерв’юерка: А радянські часи тяжкі були? Розкажіть про радянські часи.

Оповідачка: Так. За радянських часів все було інакше, ніж тепер. Заводи всі робили, хліб був дешевий. На рубля могли купити шість буханок хліба, а тепер за рубля нічого не купиш, хліба не купиш за рубль. Не знаю, як пачечка сірничків буде за рубель чи ні, за рубель й ніц не вартує. Найліпше було за Брежнєва, бо все дешево було і красти можна було кілько (нерозбірливо) Я колись за рускі гроші, взяла десять рублів, поїхала до Львова та купила п’ять пачок масла, купила докторської ковбаси, купила ліверної для песика і ще здачу принесла. Іди, десять рублів візьми, йди в ларьок і щось купи, а що купиш? Там нема за що купить. Сто рублів візьмеш, то не знаю, чи принесеш щось до хати всьо таке дороге, а купити мусиш, треба жити.

05:27 Дітям забороняли ходити до церкву.

06:55 У свята на роботу.

08:30 Сусідка с лемківським одягом.

09:11 Не хотіла б повернутися до Польщі. Заросло лісом.

10:08 Сестра і тьотя на німецькій території.

11:20 Розписка.

16:47 Розповідь про особливості проекту.

17:57 Ходили на танці. Справляли Андрія.

20:25 Корова в кукурудзі.

22:14 Чоловік з Самбора.

24:02 Повмирали вже всі наші любовники. Ми вдови.

25:58 Садили коноплі.

27:38 Вирізали фіранки.

29:30 хв.

Відео № 5

Розмова про пісні. Оповідачка не хоче співати.

00:50 хв.

  Останні матеріали:

Вільча - переселене село
Участь УАУІ у зйомках документального фільму про історію та партнерство між містами Зінген (Хоентвіль), Німеччина, та райцентром Кобеляки Полтавської області
Проект “Вільча - переселене село”
Усна історія та гуманітаристика: з досвіду діяльності Української асоціації усної історії
Світлана Одинець: "Суб'єктивність усної історії: сила в слабкості"
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії