Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
  Карта сайту

 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідач(ок)ів.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua


Любов Трибун, м. Бердичів

Відео № 1

00:25 Мене звати Любов Трибун. Займаюся громадською діяльністю з 16 років.

01:19 Народилася в Бердичіві. Після школи хотіла стати журналістом.

02:38 Поступила на спеціалізацію «Економіка»

03:10 Об’єднувати людей. Весь час рух.

04:10 Дослідницька робота: «Економічне підґрунтя розвитку незалежних ЗМІ Бердичівщини»

05:02 Подорожі та друзі багато що значать.

05:42 Школа вільних можливостей. Дівчата-скаути.

06:41 Слухач школи журналістики. Згодом координатор.

08:05 «Навіщо ти  це робиш? Нема що робити?»

Фрагмент 1: 08:22-09:41 Якось склалося так, що я багато думаю.  Можливо, це моя проблема, а можливо ні. Я хочу наприклад щось змінити. Щось змінити на краще в нашій країні, місті, області, родині, на вулиці. Як я можу це зробити? Тільки починаючи з себе. Маючи якусь ініціативу, маючи якусь ідею, щось провести. Таким чином в мене формується оточення в залежності від… Я думаю, що це безперервний процес. Не можна сказати, що воно вже сформувалося. Кожна людина індивідуальна. Я весь час прагну рости, займатися, вивчати щось нове, переосмислювати варто чи не варте займатись, щоб діяльність переходила на новий якісний етап. І тому з’являються люди, ми з хлопцями і дівчатами проводимо заходи і підшуковуються люди – наші однодумці,  яким також цікаво.

10:04 Мені дуже подобаються наші волонтери та люди, які приходять до нас.

10:55 Я не була на Майдані.

11:50 Людей обманули і не раз.

Фрагмент 2: 12:06-13:15 Я вважаю, що ці Майдани були використані для маніпулювання людською свідомістю. Тому я принципово, це була моя принципова позиція дивитись і шукати інформацію з першоджерела. Я завжди звертаюсь до першоджерела. Я спілкуюсь з тими людьми, хто безпосередньо в центрі подій.  Багато інформації, що висвітлюється в засобах масової інформації, а це не тільки в Росії. Я бачила канали російські, коли була в Грузії і там транслювалися російські канали, а там багато було неправди. Дивлюся російські канали, а там відверта брехня. Коли почались події, от Майдан, потім АТО і те, що показують по телебаченню, і те, що розповідають хлопці та дівчата, які там – це зовсім різні речі. Моя позиція, що це боротьба за територію, боротьба за владу.

14:09 Шкода, тих хто гине. Цвіт нації помирає (сльози)

15:23 Цього взагалі не повинно бути. Хлопці помирають по справжньому.

16:20 Заради чого вбивати?

16:50 Миротворча школа лідерів в Слов’янську.

Фрагмент 3: 16:58-19:05 Були ми в Святогорську.  Всі, хто дізнавались, що я туди їду, казали: «Ти с ума зішла? Там стріляють, там сєпари, ти попробуй українською заговори». Уявляєте, скільки людям просто в’їлося, зомбувалося, що ця територія пропаща. Приїжджаю у Слов’янськ, говорю українською мовою. Уявляєте, мне ніхто не побив, нормально сприйняли. Починаю говорити з місцевими людьми, нормально все сприймають, вони раді душею. В них велике горе, Святогірськ – курортна зона, туди багато приїжджало відпочивальників, а через ці події вони просто на межі. В них немає грошей. Ціни, порівняно з центром України, набагато вище, а люди такі самі, як і тут. Я почала спілкуватися, а хтось с Донецька, хтось з інших областей, і вони розповідали, що просто були такі на слуху, «сарафанне радіо», що приїде «Правий сектор» та будуть вбивати. Тобто тримали в страху, у нас в Бердичіві теж говорили, що їдуть «тітушки», а ніякі «тітушки» не їхали. У людей була паніка, вони скупали у супермаркеті все, що могли, заправляли бензином машини – це реально був масовий психоз. Що я в свою чергу робила, кажуть: Горить заправка, поїхали подивились – не горить. Чому ви панікуєте? Звертайтесь до першоджерела. Хтось одне почув і почалась цепна реакція.

19:58 хв.

Відео № 2

00:52 Привід євреїв яких здавали.

01:35 Це треба припиняти, але як?

03:15 Зміни в людях.

04:20 Я в правлінні Національної спілки журналістів по Бердичівському району.

05:06 Допомогою організаційно.

Фрагмент 4: 06:35-07:46 В суспільстві певний розкол. Не всі розуміють, що хлопці та дівчата вчинили подвиг. Їм важко там було. Є, хто розуміє ці всі справи. Просто в цих людей велике почуття справедливості дуже велике, а у нас, наприклад, велика кількість бюрократичних моментів. На рівні держави пообіцяли багато всіляких пільг і все інше, а на місцевому рівні вони стикаються з тим, що не все, що пообіцяли з гори, виконується. Почуття розчарування, що вони зі свого боку зробили все, а те, що їм пообіцяли, не робиться.

08:46 Хлопців використовують для піару.

09:45 Механізми для отримання «Учасника бойових дій»

10:14 Упереджене ставлення.

11:15 Себе знайти у мирному житті.

12:00 Нерозуміння.

Фрагмент 5: 12:32-13:45 Різні волонтери. Є волонтери, які називають себе волонтерам, а є, хто дійсно допомагає. Є псевдоволонтери, а є за покликом серця. В нашому оточенні немає псевдоволонтерів, в основному люди, які дійсно прагнуть допомогти по різним причинам. Це просто фанати, ненормальні фанати, які ночують зі збиранням гуманітарної допомоги. Телефон розривається, дзвінок з передової, те-те-те. Спочатку збирали багато речей, не було елементарних засобів гігієни, не було води питної, не було їжі.

13:52 Оксана Заводяна.

14:58 Єрмошин, Фефелов.

Фрагмент 6: 15:20-16:14 Чому це роблять? В кожного свої мотиви. Дехто, так, як розповідали, бізнесмени кажуть, що краще допомогти грошима, аби ця біда сюди не прийшла. В когось поклик душі, щоб бути потрібним і максимально викладаються, щоб бути потрібним. Є серед волонтерів ті, у кого серйозні захворювання, дійсно серйозні захворювання, що вони буквально боряться за своє життя. І щоб даремно  не витрачати час, вони починають допомагати та реалізовувати себе. Знаю, що у Саши Єрмошина почуття провини, що він не міг піти як військовий.

16:44 Єрмошин збирав вантажі для армії.

17:00 Біда торкнулась кожного. Це не проходить повз.

18:26 Раніше люди було більш згуртовані і було більше можливостей допомагати.

18:46 Зараз український народ на грані виживання.

19:57 хв.

Відео № 3

Фрагмент 7: 00:30-02:24 Проблема в тому, що держава нахабним чином переклала всю відповідальність за АТО на плечі волонтерів. Тобто, люди, карабкайтесь там, вигрібайте як хочете. Навіщо виставки озброєння для волонтерів? Я не розумію, навіщо це робити?  Питанням озброєння, наскільки я розумію, повинна займатися держава.  Наприклад, не Оксана Заводяна і не я повинні розумітися які там ракети, патрони чи пістолети?  Споживацьке відношення з боки деяких учасників, хлопців, дівчат, що ви «должни».  По великому рахунку ніхто нікому і нічого не винен. Це поклик душі, це поклик серця.   Такого споживацького відношення не повинно бути. Ну нічого, дівчата справляються. Якщо виникають такі ситуації, то вони вміло розповідають в чому сенс і як воно повинно бути. Але це проблема, час від часу все одно воно з’являється.

03:11 Волонтери це побратими.

04:25 День волонтерів.

05:30 На місцевому рівні буває розкол.

06:37 «Тє, кому дєлать нєчєго»

07:42 У нас немає війни, що почали міняти назви вулиць та боротись з пам’ятниками?

09:15 Припиніть війну.

09:41 Думаю, що спеціально не зупиняють ці події.

10:45 Тотально в масштабах країни ми не можемо змінити ситуацію.

11:55 Я режисер тільки свого життя. Маю надію, що буде все добре.

Фрагмент 8: 12:51-13:50 Я спілкувалася з людьми, які зі Сходу. Ніхто не радий тому, що відбулось, їх теж обманули. Я думаю, що можливо адаптувати усіх. Але в тому випадку повинна бути тотальна… ну як тотальна, інформаційна компанія, щоб ізолювати доступ від тієї інформації та перекручених фактів. Зараз переписують у нас в державі історію знову. Де гарантії, що її знову не перероблять не іскавєркают не зрозуміло під що.

14:57 Одразу нічого не вийде.

15:41 Східні області будуть замороженим конфліктам. «Дірка» для коштів з бюджету.

16:20 Гинуть з-за недбалості.

17:51 Зробити перший крок та попросити вибачення. Все потрібно починати з себе.

18:58 Що написано на долі, те й має бути.

19:32 Це нечесна та підла війна.

19:57 хв.

Відео № 4

01:03 Боюсь, що знову почнеться викреслення прізвищ, як колись.

01:49 Україні не можна бути роз’єднаною.

03:25 Поважаю людей, які самовіддано займаються своєю справою.

04:15 Швидше люди почали ворушитися.

04:54 Це штучний конфлікт зроблений політиками.

05:10 Познайомилась з цікавими людьми.

05:55 Пишаюся тим поколінням, яке є в державі.

06:11 хв.

  Останні матеріали:

Усноісторичні проекти Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору», м. Львів
Центр усної історії та біографістики при кафедрі новітньої історії України імені Михайла Грушевського Львівського національного університету імені Івана Франка
Архів Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету
Вільча - переселене село
Участь УАУІ у зйомках документального фільму про історію та партнерство між містами Зінген (Хоентвіль), Німеччина, та райцентром Кобеляки Полтавської області
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії