Новини
  Анонси/оголошення

Конференції УАУІ

Академічне життя

Нові книжки

 
Публікації
  За участі/підтримки УАУІ

Публікації членів УАУІ

Усні історії

Практикум

 
Проекти
  За участі/підтримки УАУІ

Проекти членів УАУІ

Центри усної історії

 
  Буськ-Красне

Бердичів

Київ

Тернопіль

Львів

 
Члени
  Члени Асоціації

Статут

Форма заяви

 
Ресурси
  Асоціації усної історії

Бібліографія

Етика і копірайтинг

Цитатник

 
  Знайдіть нас у Facebook
 
  Карта сайту

 

Відео-інтерв'ю, дозвіл на використання та індексований протокол зберігаються в Українському громадському архіві усних історій (УГАУІ).

На своєму сайті УГАУІ надає можливість ознайомитися з індексованим протоколом та основними відео-фрагментами інтерв'ю.

Індексація і розтекстовка відео-фрагментів максимально передають особливості мовлення оповідач(ок)ів.

Для отримання доступу для роботи з повними версіями інтерв'ю, прохання звертатися до Української Асоціації Усної Історії за адресою info[a]oralhistory.com.ua


Любов Трибун, м. Бердичів

Відео № 1

00:25 Мене звати Любов Трибун. Займаюся громадською діяльністю з 16 років.

01:19 Народилася в Бердичіві. Після школи хотіла стати журналістом.

02:38 Поступила на спеціалізацію «Економіка»

03:10 Об’єднувати людей. Весь час рух.

04:10 Дослідницька робота: «Економічне підґрунтя розвитку незалежних ЗМІ Бердичівщини»

05:02 Подорожі та друзі багато що значать.

05:42 Школа вільних можливостей. Дівчата-скаути.

06:41 Слухач школи журналістики. Згодом координатор.

08:05 «Навіщо ти  це робиш? Нема що робити?»

Фрагмент 1: 08:22-09:41 Якось склалося так, що я багато думаю.  Можливо, це моя проблема, а можливо ні. Я хочу наприклад щось змінити. Щось змінити на краще в нашій країні, місті, області, родині, на вулиці. Як я можу це зробити? Тільки починаючи з себе. Маючи якусь ініціативу, маючи якусь ідею, щось провести. Таким чином в мене формується оточення в залежності від… Я думаю, що це безперервний процес. Не можна сказати, що воно вже сформувалося. Кожна людина індивідуальна. Я весь час прагну рости, займатися, вивчати щось нове, переосмислювати варто чи не варте займатись, щоб діяльність переходила на новий якісний етап. І тому з’являються люди, ми з хлопцями і дівчатами проводимо заходи і підшуковуються люди – наші однодумці,  яким також цікаво.

10:04 Мені дуже подобаються наші волонтери та люди, які приходять до нас.

10:55 Я не була на Майдані.

11:50 Людей обманули і не раз.

Фрагмент 2: 12:06-13:15 Я вважаю, що ці Майдани були використані для маніпулювання людською свідомістю. Тому я принципово, це була моя принципова позиція дивитись і шукати інформацію з першоджерела. Я завжди звертаюсь до першоджерела. Я спілкуюсь з тими людьми, хто безпосередньо в центрі подій.  Багато інформації, що висвітлюється в засобах масової інформації, а це не тільки в Росії. Я бачила канали російські, коли була в Грузії і там транслювалися російські канали, а там багато було неправди. Дивлюся російські канали, а там відверта брехня. Коли почались події, от Майдан, потім АТО і те, що показують по телебаченню, і те, що розповідають хлопці та дівчата, які там – це зовсім різні речі. Моя позиція, що це боротьба за територію, боротьба за владу.

14:09 Шкода, тих хто гине. Цвіт нації помирає (сльози)

15:23 Цього взагалі не повинно бути. Хлопці помирають по справжньому.

16:20 Заради чого вбивати?

16:50 Миротворча школа лідерів в Слов’янську.

Фрагмент 3: 16:58-19:05 Були ми в Святогорську.  Всі, хто дізнавались, що я туди їду, казали: «Ти с ума зішла? Там стріляють, там сєпари, ти попробуй українською заговори». Уявляєте, скільки людям просто в’їлося, зомбувалося, що ця територія пропаща. Приїжджаю у Слов’янськ, говорю українською мовою. Уявляєте, мне ніхто не побив, нормально сприйняли. Починаю говорити з місцевими людьми, нормально все сприймають, вони раді душею. В них велике горе, Святогірськ – курортна зона, туди багато приїжджало відпочивальників, а через ці події вони просто на межі. В них немає грошей. Ціни, порівняно з центром України, набагато вище, а люди такі самі, як і тут. Я почала спілкуватися, а хтось с Донецька, хтось з інших областей, і вони розповідали, що просто були такі на слуху, «сарафанне радіо», що приїде «Правий сектор» та будуть вбивати. Тобто тримали в страху, у нас в Бердичіві теж говорили, що їдуть «тітушки», а ніякі «тітушки» не їхали. У людей була паніка, вони скупали у супермаркеті все, що могли, заправляли бензином машини – це реально був масовий психоз. Що я в свою чергу робила, кажуть: Горить заправка, поїхали подивились – не горить. Чому ви панікуєте? Звертайтесь до першоджерела. Хтось одне почув і почалась цепна реакція.

19:58 хв.

Відео № 2

00:52 Привід євреїв яких здавали.

01:35 Це треба припиняти, але як?

03:15 Зміни в людях.

04:20 Я в правлінні Національної спілки журналістів по Бердичівському району.

05:06 Допомогою організаційно.

Фрагмент 4: 06:35-07:46 В суспільстві певний розкол. Не всі розуміють, що хлопці та дівчата вчинили подвиг. Їм важко там було. Є, хто розуміє ці всі справи. Просто в цих людей велике почуття справедливості дуже велике, а у нас, наприклад, велика кількість бюрократичних моментів. На рівні держави пообіцяли багато всіляких пільг і все інше, а на місцевому рівні вони стикаються з тим, що не все, що пообіцяли з гори, виконується. Почуття розчарування, що вони зі свого боку зробили все, а те, що їм пообіцяли, не робиться.

08:46 Хлопців використовують для піару.

09:45 Механізми для отримання «Учасника бойових дій»

10:14 Упереджене ставлення.

11:15 Себе знайти у мирному житті.

12:00 Нерозуміння.

Фрагмент 5: 12:32-13:45 Різні волонтери. Є волонтери, які називають себе волонтерам, а є, хто дійсно допомагає. Є псевдоволонтери, а є за покликом серця. В нашому оточенні немає псевдоволонтерів, в основному люди, які дійсно прагнуть допомогти по різним причинам. Це просто фанати, ненормальні фанати, які ночують зі збиранням гуманітарної допомоги. Телефон розривається, дзвінок з передової, те-те-те. Спочатку збирали багато речей, не було елементарних засобів гігієни, не було води питної, не було їжі.

13:52 Оксана Заводяна.

14:58 Єрмошин, Фефелов.

Фрагмент 6: 15:20-16:14 Чому це роблять? В кожного свої мотиви. Дехто, так, як розповідали, бізнесмени кажуть, що краще допомогти грошима, аби ця біда сюди не прийшла. В когось поклик душі, щоб бути потрібним і максимально викладаються, щоб бути потрібним. Є серед волонтерів ті, у кого серйозні захворювання, дійсно серйозні захворювання, що вони буквально боряться за своє життя. І щоб даремно  не витрачати час, вони починають допомагати та реалізовувати себе. Знаю, що у Саши Єрмошина почуття провини, що він не міг піти як військовий.

16:44 Єрмошин збирав вантажі для армії.

17:00 Біда торкнулась кожного. Це не проходить повз.

18:26 Раніше люди було більш згуртовані і було більше можливостей допомагати.

18:46 Зараз український народ на грані виживання.

19:57 хв.

Відео № 3

Фрагмент 7: 00:30-02:24 Проблема в тому, що держава нахабним чином переклала всю відповідальність за АТО на плечі волонтерів. Тобто, люди, карабкайтесь там, вигрібайте як хочете. Навіщо виставки озброєння для волонтерів? Я не розумію, навіщо це робити?  Питанням озброєння, наскільки я розумію, повинна займатися держава.  Наприклад, не Оксана Заводяна і не я повинні розумітися які там ракети, патрони чи пістолети?  Споживацьке відношення з боки деяких учасників, хлопців, дівчат, що ви «должни».  По великому рахунку ніхто нікому і нічого не винен. Це поклик душі, це поклик серця.   Такого споживацького відношення не повинно бути. Ну нічого, дівчата справляються. Якщо виникають такі ситуації, то вони вміло розповідають в чому сенс і як воно повинно бути. Але це проблема, час від часу все одно воно з’являється.

03:11 Волонтери це побратими.

04:25 День волонтерів.

05:30 На місцевому рівні буває розкол.

06:37 «Тє, кому дєлать нєчєго»

07:42 У нас немає війни, що почали міняти назви вулиць та боротись з пам’ятниками?

09:15 Припиніть війну.

09:41 Думаю, що спеціально не зупиняють ці події.

10:45 Тотально в масштабах країни ми не можемо змінити ситуацію.

11:55 Я режисер тільки свого життя. Маю надію, що буде все добре.

Фрагмент 8: 12:51-13:50 Я спілкувалася з людьми, які зі Сходу. Ніхто не радий тому, що відбулось, їх теж обманули. Я думаю, що можливо адаптувати усіх. Але в тому випадку повинна бути тотальна… ну як тотальна, інформаційна компанія, щоб ізолювати доступ від тієї інформації та перекручених фактів. Зараз переписують у нас в державі історію знову. Де гарантії, що її знову не перероблять не іскавєркают не зрозуміло під що.

14:57 Одразу нічого не вийде.

15:41 Східні області будуть замороженим конфліктам. «Дірка» для коштів з бюджету.

16:20 Гинуть з-за недбалості.

17:51 Зробити перший крок та попросити вибачення. Все потрібно починати з себе.

18:58 Що написано на долі, те й має бути.

19:32 Це нечесна та підла війна.

19:57 хв.

Відео № 4

01:03 Боюсь, що знову почнеться викреслення прізвищ, як колись.

01:49 Україні не можна бути роз’єднаною.

03:25 Поважаю людей, які самовіддано займаються своєю справою.

04:15 Швидше люди почали ворушитися.

04:54 Це штучний конфлікт зроблений політиками.

05:10 Познайомилась з цікавими людьми.

05:55 Пишаюся тим поколінням, яке є в державі.

06:11 хв.

  Останні матеріали:

Літня школа «Усна історія», 8-14 липня 2018 року с. Яблуниця, Івано-Франківська область, Україна
Центр усної історії Ізмаїльського державного гуманітарного університету
Наукова конференція "Усна історія і політичний ангажемент: (а)політичність усноісторичних досліджень у сучасній Україні"
Архів усних історій Чорнобильської історичної майстерні (м. Харків)
Центр усної історії при лабораторії соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького
  Найбільше читають:

В горах Афгана… / Н. В. Бривко (вступ. сл.). – Донецк: ООО «Східний видавничий дім», 2014. – 274 с.
Джерела пам’яті. Історико-краєзнавчий альманах. Випуск 3: «Та не дарма були ми на землі…»
Wiktoria Kudela-Świątek. Odpamiętane: o historii mówionej na przykładzie narracji kazachstańskich Polaków o represjach na tle narodowościowym i religijnym. Kraków: Universitas 2013, 372 pp. + CD
A Research Introduction to the Holocaust in the Soviet Union
Call for papers "GALICIA IN MOTION‐ PERCEPTIONS, ENCOUNTERS, ENTANGLEMENTS". Deadline: 15 September 2014
  Резерв

Підписатися на новини
Задати питання
Висловити свою думку
 

  Copyright © Українська асоціація усної історії